12-те Головне управління Міністерства оборони
12-те Головне управління Міністерства оборони — орган Міністерства оборони Росії (раніше Міністерства оборони СРСР), відповідальний за підтримку, розвиток та експлуатацію ядерного арсеналу Збройних сил Росії , включаючи забезпечення ядерної безпеки, фізичного захисту і антитерористичної стійкості, а також за здійснення контролю над проведенням іншими країнами ядерних випробувань на Земній кулі і прилеглому космічному просторі.
| 12-те Головне управління Міністерства оборони Росії | |
|---|---|
| рос. 12-е Главное управление Министерства обороны России | |
 | |
| На службі | з 1947 |
| Країна |
 СРСР →  Росія |
| Належність |
.svg.png.webp){kind=small} Міністерство оборони |
| Тип | орган військового управління |
| Роль | Управління та контроль за підтриманням, розвитком і експлуатацією ядерного арсеналу Росії |
| Гарнізон/Штаб | Москва, Великий Знаменський провулок, будинок № 19 |
| Командування | |
| Поточний командувач |
генерал-майор Ігор Колесников |
Історія
Датою заснування 12-го ГУ МО вважається 4 вересня 1947 - день утворення Спеціального відділу Генерального штабу (ГШ), першого підрозділу в ЗС СРСР, зайнятого в реалізації радянського атомного проекту і створеного для забезпечення ядерних випробувань. У завдання підрозділу входили створення першого полігону (Семипалатинський ядерний полігон), вивчення вражаючих факторів ядерних вибухів та розробка засобів і способів протиатомного захисту військ і населення.
Спеціальний відділ ГШ переформований у 6-е управління ГШ ЗС, на яке було покладено функції координації науково-дослідних робіт, розробки спеціальних вимог по бойовому використанню військ в умовах застосування ЯЗ, організації та проведення випробувань ЯЗ, контролю діяльності спеціальних відділів у видах ЗС. У 1958 р в складі 6-го управління була створена Служба контролю за ядерними вибухами (з 1960 р - Служба спеціального контролю).
В кінці 1950 року Рада Міністрів СРСР прийняла рішення про створення центральних баз зберігання ядерної зброї, тобто організацій, які здійснюють складання і зберігання вироблених на заводах Міністерства середнього машинобудування СРСР (МСМ СРСР) ядерних боєприпасів. Першими такими базами стали:
- «Об'єкт 711» Івано-Франківськ-16 (в/ч 51989);
- «Об'єкт 712» Сімферополь-10 або Феодосія-13 (в/ч 62047);
- «Об'єкт 713» Новгород-18 (в/ч 71373);
- «Об'єкт 714» Можайск-10 (в/ч 52025)[1](рос.).
У 1992-1998 рр., з початком процесів ядерного роззброєння, проведена реорганізація системи ядерно-технічного забезпечення ЗС РФ. Суть реорганізації полягала у підвищенні ступеня централізації та передачі
всіх сил і засобів ядерно-технічного забезпечення «під єдине керівництво з усіх питань в особі 12-го Головного управління Міністерства оборони РФ».
У 1997 р у складі ГУМО створено Центр ядерно-технічного забезпечення ЗС РФ.
З 1996 р 12-е ГУМО активно бере участь у створенні Міжнародної системи моніторингу, передбаченої Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань.