47-мм гармата QF 3-pounder Vickers

47-мм швидкострільна гармата QF 3-pounder Vickers (англ. Ordnance QF 3-pounder Vickers) — британська універсальна швидкострільна гармата часів Першої світової війни. Артилерійська система QF 3-pounder виробництва компанії Vickers Limited була прийнята на озброєння Королівського ВМФ Великої Британії у 1905 році й спочатку використовувалась як допоміжна корабельна артилерія на крейсерах та есмінцях, а згодом як зенітне корабельне озброєння бойових кораблів різного типу. За своїми характеристиками переважала подібну 47-мм швидкострільну гармату Гочкіса. В окремих випадках використовувалась як допоміжна корабельна артилерія та зенітна артилерія у роки Другої світової війни.

47-мм швидкострільна гармата QF 3-pounder Vickers
Ordnance QF 3-pounder Vickers

47-мм універсальна швидкострільна гармата QF 4 inch Mk V на моніторі «Сер Джон Мур». Перша світова війна
Тип: корабельна гармата
зенітна гармата
гармата берегової артилерії
Походження: Британська імперія
Історія служби
Термін використання 1905-1940-ві
Використання у  Військово-морські сили Великої Британії
Війни Перша світова війна
Друга світова війна
Історія виробництва:
Розроблено 1902-1903
Виробник Vickers Limited
Виготовлено 1905-1936
Кількість 600
Варіанти Mk I, Mk II
Характеристики
Маса 600 кг
Довжина 2,512 м
Довжина ствола, мм: 2,352 м
Тип боєприпасу 47×360mmR 3.3 lb
Калібр 47
Задок напівавтоматичний вертикальний блок
Кут підвищення −5/+12°
Кут повороту 360°
Бойова скорострільність 20-25 постр./хв.
Дульна швидкість 785 м/с
Максимальна дальність 5 100 м (12°)

47-мм гармата QF 3-pounder Vickers у Вікісховищі

Використання гармат

Перше замовлення на виробництво 147 гармат надійшло компанії Vickers Limited у 1904. Спочатку 47-мм швидкострільні гармати призначалися для установки на крейсери і великі кораблі в ролі протимінних гармат. Пізніше QF 3-pounder Vickers стали встановлювати на кораблі меншого розміру. Серійне виробництво QF 3-pounder Vickers велося в період 1905—1936 років на британських заводах Vickers. Всього було вироблено 600 гармат.

До 1911 року на озброєнні кораблів перебувало 193 гармат цього типу, але вони не стали стандартним озброєнням у Королівському флоті. У 1915 році, в ході Першої світової війни, гармати QF 3-pounder Vickers були визнані неефективними і демонтовані з більшості кораблів, частина з них були використані як берегова артилерія. У міжвоєнні роки артилерійські системи використовувалися для озброєння річкових кораблів і катерів.

У післявоєнні роки 47-мм гармати QF 3-pounder Vickers встановлювали на малі кораблі й на річкові судна. До 1927 року як мінімум 62 гармати були перероблені на зенітні гармати сухопутних військ, що використовувалися і під час Другої світової війни. З метою експерименту одна така гармата навіть була встановлено на дослідний зразок важкого танка A1E1 «Індепендент».

Список кораблів

Гармати QF 3-pounder Vickers використовувалися на багатьох типах військових кораблів різних флотів, зокрема:

Королівського флоту Великої Британії
Королівського флоту Італії
Королівського флоту Іспанії
ВМС Чилі
  • «Альміранте Латоре»

Див. також

Примітки

    Література

    • Ian Buxton Big Gun Monitors: The History of the Design, Construction and Operation of the Royal Navy's Monitors
    • Ian V. Hogg & L.F. Thurston, British Artillery Weapons & Ammunition 1914—1918. London: Ian Allan, 1972.

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.