5-та окрема механізована бригада (Україна)

Український солдат на борту БТР-80А, на шосе Ель-Кут—Ас-Сувейра, Ірак. 21 серпня 2003.

5-та механізована бригада вирушила до Іраку з місією, що включала такі завдання:[1]

Зони відповідальності у Іраку станом на 30 квітня 2004

• Підтримка стабільності та безпеки у провінції Васіт
• Пошук і знищення терористичних і організованих злочинних груп, затримання і засудження військових злочинців
• Забезпечення підтримки Цивільної адміністрації Іраку у відбудові цивільних відомств
• Забезпечення допомоги в розвитку судової системи, яка підтримує права всіх іракських жителів, і забезпечує внутрішню безпеку
• Забезпечити підтримку спільно з іншими організаціями у відновленні освіти, медичних, електричних та водних систем, промислових комплексів, створення нових робочих місць
• Сформувати і навчити батальйон Корпусу цивільної оборони Іраку (КЦОІ)
• Сформувати і навчити 3 батальйони для Департаменту прикордонної охорони Іраку

Передислокація до Іраку завершилася 17 серпня 2003 року.[2] На 21 серпня 2003 року на місці постійної дислокації українського миротворчого контингенту у місті Аль-Кут перебувало 1656 українських військовослужбовців та 348 одиниць техніки.[3]

Станом на початок вересня 2003 року управління бригади та особовий склад 19 ОСБ було розміщено на території колишнього військового аеродрому поблизу міста Ель-Кут. Особовий склад 51 ОМБ відповідав за ділянку іраксько-іранського кордону, і розташовувався у прикордонному форті в районі населеного пункту Бадра. Військовослужбовці 52 ОМБ охороняли склади із боєприпасами та здійснювали патрулювання місцевості, дислокувалися на базі військової частини колишніх збройних сил Іраку, неподалік населених пунктів Ель-Азазія та Ель-Сувайра.[2]

Перший бій відбувся в Іраку 14.01.2004, в місті Ель-Кут ― місто дислокації українських військ в Іраку. Військова поліція була атакована бойовиками Армії Магді.Військова поліція прийняла бій і протягом кількох годин утримувала доручену під їхнею охороною об'єктт під керівництвом майора Трачука Сергія Петровича, згодом здобувши перемогу над нападниками кількість поранених замовчується.