Adrift

Основна команда розробників Adrift. Зверху вниз: Адам Орт, Сем Басс, Маттео Марсала, Джейсон Барахас, Том Гербер та Омар Азіз.

Adrift була розроблена студією Three One Zero. Концепція проєкту виникла як результат подій, що відбулися з одним із керівників розробки Адамом Ортом у 2013 році. Після того, як компанія Microsoft анонсувала Xbox One, серед ігрової спільноти виникла неоднозначна реакція через технологію керування цифровими правами, відповідно до якої користувачі мали залишатися онлайн, щоби використовувати консоль. Орт, який на той час обіймав посаду креативного директора в Microsoft, заявив, що невдоволеним особам треба «змиритися з цим», що спричинило багато скарг і призвело до його відставки[3][9]. Орт зазначив, що гра є метафорою, порівнюючи її з подіями свого життя; персонаж Adrift, як і сам Орт, опинилися в епіцентрі катастрофи та мають «виконати важку роботу, щоби зібрати все воєдино»[3][10]. Він сказав, що гра розповідає про «дії, наслідки та спокуту»[11]. Орт написав сценарій, не думаючи про науково-фантастичні або надприродні елементи, заявивши, що «хотів створити історії та персонажів, які знайдуть відгук у людей, тому що вони не є типовими історіями з відеоігор»[12].

Після звільнення з Microsoft Орт звернувся до свого колишнього колеги Омара Азіза з ідеєю створення нової студії. Хоча Азіз спочатку вагався, він погодився коли Орт розповів йому про Adrift, після чого вони заснували студію Three One Zero[10].

Розробка Adrift почалася восени 2013 року[13]. Перший прототип гри, створений трьома особами, використовував рушій Unity, тоді як остаточна версія була перебудована на Unreal Engine 4[14]. Після розробки прототипа Орт звернувся до деяких колишніх колег та запропонував їм місця в студії. Їх зацікавив проєкт через його «унікальну природу», яка відрізнялася від шутерів від першої особи; продюсер Маттео Марсала сказав: «Я дуже втомився від шутерів від першої особи поки працював над ними багато років»[15]. Ще на етапі створення концепції розробники вирішили, що гра підтримуватиме шолом віртуальної реальності Oculus Rift; пізніше вона також отримала підтримку HTC Vive та Valve Index[16]. Розробники позиціювали гру як «досвід від першої особи» (англ. first-person experience), цілеспрямовано уникаючи елементів насильства[17]. Зрештою, розробка Adrift тривала приблизно 13 місяців, тоді як основна команда складалася із шести розробників. Протягом розробки команда наймала різних підрядників для виконання певних завдань, як-от робота з анімацією[12].

Студія зазначила, що дизайн гри був найбільшою зміною, яка сталася під час розробки. Орт порівняв художній стиль Adrift із мінімалізмом фільму «Космічна одіссея 2001 року» (1968)[15]. Орт також визнав порівняння між грою та фільмом «Гравітація», заявивши, що концепцію гри було завершено до виходу картини; після її перегляду, Орт відчув упевненість, що обидва проєкти «дуже різні»[18]. За словами розробників, масштаб гри можна порівняти з «Гравітацією», а занурення в навколишній світ схоже на серію Half-Life, тоді як її подання та історія схожі на гру Journey (2012)[19]. Орт також сказав, що багато в чому був натхненний грою Proteus (2013)[17]. Логотип гри був створений графічним дизайнером Корі Шмітцем[20]. Серед художників, які працювали над Adrift, були Хогарт де ла Плант[14], Дейв Фламбуріс[21], Оскар Кафаро та Чед Кінг[22]. Музика у грі переважно була написана Ортом, а гітарист Браян Белл з рок-гурту Weezer виконав кілька класичних фортепіанних композицій[6][23]. Навколишні звуки гри були записані Елом Нельсоном із Skywalker Sound[24].

Adrift отримала «змішані або середні» відгуки за даними агрегатора рецензій Metacritic[35][36].

Джефф Корк з Game Informer написав, що гра «перемежується з відчайдушним дослідженням [і] пропонує протверезний аналіз відповідальності», схвально оцінивши версію для віртуальної реальності[32]. Ден Степлтон з IGN похвалив атмосферу гри, яка «блокує решту світу, створюючи почуття ізоляції», проте розкритикував сюжет, назвавши його «невиразним», і визнав місії одноманітними. Він також висловив думку, що розробники не використали віртуальну реальність належним чином[34]. Крістофер Лівінгстон з PC Gamer схвально оцінив дизайн та озвучення, але також вирішив, що місії є одноманітними й розкритикував ігровий процес, написавши, що «майже постійний пошук кисню» негативно позначається на враженнях від гри та додав, що, хоча віртуальна реальність сприяє «зануренню і хвилюванню», вона «нічого не робить для подолання [недоліків]»[1].

Джастін Макелрой з Polygon навпаки похвалив систему контролю кисню, написавши, що, разом із дизайном оточення, це «створило одну з найбільш захопливих ігор, яку я можу пригадати». Він висловив думку, що Adrift «могла б [поставити] нову високу планку для сюжетних ігор», проте цьому завадили «занадто відволікаючі» ігрові механіки[5]. Майк Магарді з GameSpot похвалив «емоційну» сюжетну історію та персонажів, але розкритикував інтерфейс та ігровий процес, написавши, що його механіки «конфліктують одна з одною найрізноманітнішими способами» й назвав гру «посередньою»[33]. Бон Ван з PopMatters позитивно відгукнувся про управління, описавши його як «дуже приємне», але був розчарований тим, «наскільки сильна концепція гри в порівнянні із самою грою», назвавши її одноманітною й не захопливою[2]. Нік Вансерський з The A.V. Club описав гру як «гарний, задумливий досвід», разом із цим розкритикувавши «втомливі» завдання та ігровий дизайн, назвавши його «черствим [і] несумісним». Він підсумував: «[Adrift] зміщує акцент із дивовижного, медитативного [враження] до повторення, яке розтягується рівно настільки, щоби виснажити в іншому унікальне творіння»[37].