Arctagrostis latifolia

Це багаторічні трав'янисті рослини, які можуть формувати великі килимки, завдяки горизонтальним, розгалуженим кореневищам, як правило, з гілками 3—6 см між повітряними пагонами. Основи стебел з деякими засохлими залишками листя. Стебла товсті, прямі, гладкі й голі або з дуже рідкісними волосками безпосередньо під волоттю. Більшість килимків мають велику кількістю листових пагонів, але можуть бути бідними на квіткові. Листя плоске або скручене до вершини, з численними і щільними жилками, піднятими на обох поверхнях, серединна жилка трохи відрізняється від інших. Прикореневі листя відносно короткі й широкі. Стеблові листки схожі на прикореневі, але коротші й ще більш широкі. «Стяговий листок» прикріплений на або вище середини стебла, часто трохи нижче або частково покриваючи волоть на початку літа. Лігули більш-менш усічені, з бахромою.

Одиниці суцвіття Poaceae — колоски, майже завжди численні в волотях або колосовидих суцвіттях. Колоски складаються з 2-х лусок (приквітки для колоска) і одної або кількох квіток. Квітки містять леми (нижні квіткові луски) і верхні квіткові луски.

Суцвіття — щільні або перервані, вузько довгасті, темно-фіолетові волоті, з гілочками від випростаних до розлогих. Волоть займає 1/3—1/4 загальної довжини стебла. Приквітки (луски й леми) з закругленими спинками, тобто, без кіля, але з зазначеною серединною жилкою. Колоскові луски приблизно тієї ж довжини або більше від довжини колоска, ланцетні, гострі або загострені, але іноді з розірваним кінчиком, темно-фіолетового кольору з білою напівпрозорою вершиною, 1-жильні, гладкі й голі. Леми довгасті, від тупих до підгострих або часто розірвані, фіолетові з широким білим напівпрозорим краєм у верхній 1/3 і вершині, 1-жильні, шорсткі на жилах у верхній частині, і часто злегка волохаті опріч жилок, волоски короткі й прямі. Верхні квіткові луски завдовжки з леми, шорсткі на кілях. Плоди — сім'янки.

Статеве розмноження насінням; ефективне місцеве вегетативне розмноження шляхом клонального відтворення кореневищами. Плоди розсіюються, ймовірно, головним чином вітром і тваринами (в тому числі птахами).

Циркумполярний вид Північної Америки (Гренландія, Канада, Аляска) та Євразії (Монголія, Росія, пн. Норвегія та Шпіцберген, пн. Фінляндія). На а. Шпіцберген квітне пізно, суцвіття часто сильно пошкоджені морозом; насіння жодного разу не було виявлене; можливо на архіпелазі це рослина-релікт з теплого післяльодовикового періоду (7000–2500 р.т.).

Населяє мілини, багно. В основному зростає на субстратах з приблизно нейтральною та лужною реакцією ґрунту (рН).

• The Flora of Svalbard (англ.)
• Pan-arctic flora (англ.)
• eMonocot 1.0.5^{[недоступне посилання з червня 2019]} (англ.)
• Germplasm Resources Information Network (GRIN) (англ.)