b-кварк

b-кварк (від англ. bottom — дно, або beauty — краса) — одна з фундаментальних частинок у рамках теорії кварків та Стандартної моделі. Для b-кварка характерне особливе квантове число (аромат) краса. Подібно до інших кварків b-кварк ферміон зі спіном 1/2. Він бере участь у всіх типах фундаментальних взаємодій, має електричний заряд -1/3. Разом із t-кварком b-кварк входить до третього покоління фундаментальних частинок. Античастинка b-кварка називається b-антикварком.

b-кварк (боттом-кварк, бьюті-кварк, чарівний кварк)
Склад: Фундаментальна частинка
Родина: ферміони
Група: кварки
Покоління: третє
взаємодії: сильна,
слабка,
електромагнітна,
гравітаційна
Частинка: b-кварк
Античастинка: b-антикварк (b)
Відкрита: Співпраця Колумбія — Фермілаб — Стоні Брук (експеримент E288, Леон Ледерман та ін.), 1977
Символ: b
Число типів: 3
Маса: 4,67+ 0,18 0,06 ГеВ/c2 (1S-маса; може відрізнятися для інших визначень маси)
Час життя: ~10−12 с
Електричний заряд: −⅓ e
Кольоровий заряд: r, g, b
Спін: ½

Існування b-кварка теоретично передбачили Кобаясі Макото та Масукава Тосіхіде у 1973, намагаючись пояснити порушення CP-інваріантності. Назву bottom запропонував у 1974 Хаїм Харарі. Експериментально b-кварк відкрила група під керівництвом Леона Макса Ледермана 1977 року в Фермілабі в ході експеримента E288. Кобаясі та Масукава отримали Нобелівську премію за 2008.[1]

Історія відкриття

Існування третього покоління кварків, яке включало b- і t-кварки, було передбачено у 1973 році Макото Кобаясі і Тосіхіде Масукава для пояснення явища порушення CP-інваріантності[2].

Експериментальне підтвердження це явище отримало в [[1977 рік|1977 році]] у лабораторії Фермілаб співтовариством Колумбія—Фермілаб—університет в Стоуні Брук (експеримент E288 по вивченню протонних зіткнень, керівник проекту Леон Ледерман та ін.): в цьому експерименті була відкрита Іпсилон-частинка векторний -ϒмезон, який утворений b-кварком та b-антикварком. Майже відразу сталося відкриття збуджених станів системи : мезонних резонансів ϒ, ϒ і ϒ[3][4].

Процеси, які відбуваються з участю b-кварка, носять жаргонну назву «B-фізика». Оскільки розпади b-кварка у кварки більш легкого аромату сильно пригніченні і відбуваються в основному через слабку взаємодію, то в системах, які містять цю частинку, спостерігається багато цікавих процесів — зокрема, порушення CP-інваріантності, осциляції нейтральних B-мезонів, процеси із внеском петльових «пінгвінних» і «ящикових» діаграм. Багато дослідів в області B-фізики в 2000-і роки виконані в експериментах BaBar (Стандфордський центр лінійного прискорювача, США) і Belle (KEK, Японія). Зараз головним експериментом, що досліджує адрони, що містять b-кварк є LHCb.

Адрони, які містять b-кварк

  • Іпсилон-мезон (ϒ-мезон, боттомоній) містить b-кварк і b-антикварк.
  • B±-, B0-мезони містять b-кварк і кварк (або антикварк) першого покоління (u- або d-кварк).
  • -мезони містять b-кварк і s-кварк.
  • -мезони містять b-кварк і c-кварк.
  • Баріони, які містять b-кварк і два більш легких кварка ( і т. д.).
Частинка Кварковий склад Маса, Mc2

(МеВ)

Час життя або ширина Спін-парність, ізоспін

JP(I)

Основні моди розпаду
B±, ,

, ,

,

5279 1.6·10−12 c 0-(1/2) D0+ін, D*+ін
0-(1/2) ν+ін, D++ін, D*+ін
ϒ 9460 53 кеВ 1-(0) τ+τ, e+e, μ+μ

В таблиці приведені маси, квантові числа, ширини деяких частинок, які мають в своєму складі або  кварки.

B-кварки і Нова фізика

Одна з цілей експериментів на Великому адронному колайдері — пошук відхилень від Стандартної моделі. Деякі з таких відхилень пов'язані з процесами народження і розпаду b-кварків, а саме:

  • Надрідкісний розпад B-мезона і Bs-мезона на мюон-антимюонну пару відбувається в 3,7 разів частіше, ніж передбачає модель. Наразі, статистична значущість цього відхилення складає 2,2σ[5]
  • Значні відхилення від Стандартної моделі у розпаді b-кварка на s-кварк і мюон-антимюонну пару. Для цього каналу їх значущість досягає 3,6σ.[6]
  • Порушення лептонної універсальності — відношення ймовірностей розпаду з утворенням мюон-антимюонної пари і електрон-позитронної пари має бути близьким до одиниці, тоді як експерименти показують, що воно є суттєво нижчим.[7]

Примітки

  1. Индурайн Ф. . Квантовая хромодинамика. Введение в теорию кварков и глюонов. — Москва : Мир, 1986.
  2. Пескин М., Шрёдер Д. . Введение в квантовую теорию поля. — Ижевск : НИЦ «Регулярная и хаотичная динамика», 2001. — С. 784. — ISBN 5-93972-083-8. — С. 681.
  3. Храмов Юрій Олексійович . Физики: Биографический справочник. 2-е изд. — Москва : Наука, 1983. — С. 400. — С. 389.
  4. Намбу Йоїтіро. Кварки. — Москва : Мир, 1984. — 225 с. — С. 129.
  5. Распад Bs-мезона на мюон-антимюонную пару(рос.)
  6. Распад b-кварка на s-кварк и мюоны(рос.)
  7. Нарушение лептонной универсальности в распаде B+→K+ll(рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.