Burkholderia mallei

Збудник сапу був відкритий в 1882 році Фрідріхом Леффлером та формально описаний німецьким ботаніком і біологом Фрідріхом Зопфом в 1885 році під назвою Bacillus mallei. У 1966 році ця бактерія була перенесена до роду Pseudomonas на основі особливостей метаболізму та біохімічних властивостей. У 1973 році Норберто Паллероні зі співавторами за даними рРНК-ДНК гібридизації розділив рід Pseudomonas на 5 груп гомології, де Pseudomonas mallei була включена в групу II[1]. У 1993 році група японських дослідників на основі даних аналізу 16S рРНК, порівняльної гібридизації геномів і складу жирних кислот клітинної мембрани виділили всі сім видів групи гомології II до окремого роду Burkholderia[2]. B. mallei особливо близька до B. pseudomallei і B. thailandensis.

B. mallei патогенна для людини і ссавців, є збудником інфекції тварин та опортуністичної інфекції людини — сапа. При сапі в різноманітних тканинах ураженого організму утворюються специфічні гранулеми, пустули і абсцеси. B. mallei здатна синтезувати білки, що зв'язуються з актином[11]. Значення для патогенезу має також здібність до синтезу позаклітинних полісахаридів[12] та система секреції VI типу[13]. B. mallei володіє резистентністю до деяких антибіотиків[14][15]. Зважаючи на високу патогенність для людини і тварин, B. mallei використовувалася як біологічна зброя за часів громадянської війни в США, в Першій і Другій світових війнах[16], а також є потенційним агентом біотероризму[17]. Відмічені також випадки внутрішньолабораторного заражения[18].