Cyperus papyrus

Cyperus papyrus (папірус[1][2], смикавець папірник[3]) — трав'яниста багаторічна болотяна рослина родини осокових.

Cyperus papyrus
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Рід: Смикавець (Cyperus)
Вид:
C. papyrus
Біноміальна назва
Cyperus papyrus
L., 1753

Біологічний опис
Дикорослі рослини на берегах Нілу в Уганді

Висока рослина (до 4-5 м) з майже безлистими пагонами діаметром до 7 см. На кінці кожного стебла розташований пучок яскраво-зелених стебел довжиною 10-30 см, які розгалужуються на 3-5 променів другого порядку.


Вирощування папірусових рослин в домашніх умовах
Папірусні рослини в Сіракузах, Сицилія

Болотяній рослині необхідні умови, що нагадують її життя на берегах Нілу тропічної Африки, і тому горщик, в якому вона росте, наполовину опускають в посудину з водою (не слід поміщати папірус під воду цілком.)[4]. Можна опустити в акваріум частину горщика або витягнуті з горщика коріння, — вони добре розростаються у воді і дають велику кількість пагонів, в деяких випадках до шістдесяти[4]. Для кращого росту у воду додають живильні розчини (по рецепту традесканції[4]).

На дні акваріума під шаром піску повинен бути перегнійний — дерновий і торф'янистий — ґрунт[4]. На початку зими горщик виймають з води і поливають (знизу, з піддонника) рідко і помірно; у лютому папірус пересаджують в свіжу землю і знову ставлять у воду[4]. Ґрунт у горщику поливають гнойовою рідиною (25 грамів коров'ячого гною на один літр води)[4]. Папірус тримають в теплі, не нижче 16 °C, і ставлять на сонячне вікно. Всі засохлі листя обрізають[4].

При належному догляді папірус в квітні — травні зацвітає, після чого старе листя починає сохнути, а на зміну їм з'являється нове[4]. Без сонця рослини не ростуть і не розцвітають.

Розмноження

Якщо вдасться отримати насіння папірусу, то їх висівають в сиру дернову землю з піском. Перший час сходи заливають водою[4]. Рослину можливо розмножити без насіння: зрізають мутовку листків і поміщають на поверхню води акваріума або кладуть на вологий пісок, прикривши банкою — зі сплячих бруньок в пазухах листків виростуть молоді рослинки.[4].

При пересадці великі кущі папірусу можна розділити на два або на чотири[4].

Поширеніший і особливо добре росте в кімнатах інший вид папірусної рослини, трохи меншого розміру — циперус альтерніфоліус — черговолистковий (Cyperus alternifolius) з острова Мадагаскару[4].

Поширення та середовище існування

Рослина походить з Африки.

Практичне використання

Осока папірусна (і близькі види) має дуже довгу історію використання людиною, зокрема стародавніми єгиптянами — як джерело папероподібного матеріалу папірусу. Частини рослини можна вживати в їжу. На півдні Африки крохмалисті кореневища і стебла їдять сирі або варені.[5] З плавучих стебел можуть бути зроблені в човни. В наш час[коли?] часто культивується як декоративна рослина.

Див. також

Примітки
  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — С. 57.
  2. Раковський, І. (гол. ред.). Українська загальна енциклопедія. — Львів-Станиславів-Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2. — С. 984.
  3. Раковський, І. (гол. ред.). Українська загальна енциклопедія. — Львів-Станиславів-Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 3. — С. 133.
  4. (рос.) Верзилин Николай Михайлович «Путешествия с домашними растениями» — М.: Детгиз, 1949. — 297с.
  5. Cyperus papyrus | PlantZAfrica. pza.sanbi.org. Процитовано 11 липня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.