Dactylorhiza salina

Рослини 10-30 см заввишки з порожнистим, досить товстим стеблом і 3-5-роздільними бульбами. Листя в числі 5-6 без плям, лінійно-ланцетні, нижні зазвичай дугоподібно відігнуті, 4-10 см завдовжки і 1-2,2 см завширшки, верхні загостреніші і вужчі, найвищі походять на приквітки і досягають основи колоса. Суцвіття короткоциліндричне, багатоквіткове, 3-12 см заввишки. Приквітки зелені або більш-менш фіолетовозабарвлені, вузьколанцетні, нижні дорівнюють квіткам або перевищують їх, верхні трохи коротше квіток. Квітки фіолетово-пурпурні, середній листочок зовнішнього кола оцвітини і 2 бічних внутрішнього кола складені в шолом, бічні зовнішні листочки відхилені; зовнішні листочки яйцювато-ланцетні, бічні нерівнобокі, 2 бокових внутрішніх майже дорівнюють середньому зовнішньому. Листочки оцвітини 7-10 мм завдовжки. Губа 7-10 мм завдовжки, 7-10 мм завширшки, округла, тупа або на верхівці тупувато загострена, цільна або з ледь наміченими трьома лопатями. Шпорець 8-12 мм завдовжки, циліндричний, трохи звужений, трохи довший губи, рівний зав'язі. Зав'язь сидяча, скручена. Цвіте у червні — липні. Розмножується насінням. Кількість хромосом — 2n = 40.

Росте в Західному і Східному Сибіру (Республіка Алтай, Хакасія, Тува, Бурятія, Читинська область), на Далекому Сході Росії, на Кавказі, в Казахстані, Киргизстані, у північній Монголії, у провінціях Сіньцзян і Сичуань Китаю а також на Тибеті на висоті до 3 600 м над рівнем моря.

Утворює природний гібрид Dactylorhiza × baicalica Aver. (1982) з іншим видом зозульок Dactylorhiza cruenta (O.F.Müll.) Soó[2].

Зустрічається на болотах, біля струмків, на сирих солончаках, солонцях, осокових та інших сирих луках, у верболозах, листяних лісах, заростях обліпихи. Особливо часто поширений він на слабо заболочених солонцюватих і солончакуватих купинястих луках, у травостої яких є одним з найспецифічніших видів.

Занесений до Червоних книг Амурської області (2009), Красноярського краю (2005, 2012), Ставропольського краю (2002), Республіки Саха (Якутія) (2000).

• Список видів роду Зозульки

• Власова Н. В., Доронькин В. М., Золотухин Н. И., Ковтонюк Н. К., Малышев Л. И., Иванова Е. В., Фризен Н. В. Флора Сибири (в 14 томах). Araceae — Orchidaceae. Под ред. д-ра биол. наук Малышева Л. И. и д-ра биол. наук Г. А. Пешковой. — Новосибирск: Наука, 1987. Том 4.- 247 с. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
• Определитель высших растений Якутии: отв. ред. А. И. Толмачев. — Наука, Сиб. отд-ние, 1974. — 520 с. (рос.)

• Электронный каталог сосудистых растений Азиатской России [Електронний каталог судинних рослин Азіатської Росії]. Биоразнообразие животного и растительного мира Сибири ((рос.)). Электронная библиотека Сибирского отделения РАН. Процитовано 21.12.2015.
• Ареалы лекарственных и родственных им растений СССР [Ареали лікарських і споріднених ним рослин СРСР]. Атлас / под ред. В. М. Шмидта. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. - 224 с. ((рос.)). Процитовано 21.12.2015.
• Пальчатокоренник (Dactylorhiza) сем. Орхидные [Зозульки (Dactylorhiza) родина Орхідні]. Энциклопедия декоративных садовых растений ((рос.)). Процитовано 21.12.2015.
• Dactylorhiza salina (Turcz. ex Lindl.) Soó 1962. Internet Orchid Species Photo Encyclopedia ((англ.)). Процитовано 21.12.2015.

• Dactylorhiza salina в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
• Dactylorhiza salina в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин (англ.)
• Dactylorhiza salina в базі даних «ООПТ России» (укр. Особливо охоронювані природні території Росії) (рос.)
• Dactylorhiza salina (Turcz. ex Lindl.) Soo на сайті «Плантариум» Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine. (рос.)