Тува

Респу́бліка Тува́ (Тива́; рос. Респу́блика Тыва́; тув. Тыва Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу. Столиця — місто Кизил.

Республіка Тува
рос. рос. Республика Тыва
тувинськ. Тыва Республика
   
Прапор Туви Герб Туви
Tooruktug Dolgay Tangdymd
Країна  Росія
Фед. округ Сибірський
Адмін. центр Кизил
Глава Кара-оол Шолбан Валерійович
Дата утворення 13 жовтня 1944
Оф. вебсайт gov.tuva.ru
Географія
Координати 51°47′ пн. ш. 94°45′ сх. д.
Площа 168 600 км² (21-а)
  • внутр. вод 0,5 %
Часовий пояс MSK+4 (UTC+7)
Населення
Чисельність 308160 (01.01.2011)[1] (77-а) (2011)
Густота 1,8 осіб/км²
Оф. мови російська, тувинська
Економіка
Економ. район Східно-Сибірський
Коди
ISO 3166-2 RU-TY
ЗКАТО 93
Суб'єкта РФ 17
Телефонний (+7)
Карти


 Тува у Вікісховищі

Республіка межує з Монголією на сході та півдні, з іншими суб'єктами Російської Федерації — Красноярським краєм на півночі, Хакасією на північно-заході, Бурятією та Іркутською областю на північному сході, з Республікою Алтай на заході.

У 2020 році регіон був найпершим за кількістю вбивств на душу населення в РФ, а в 2019 році — найбіднішим.[2]

Історія

1914 року, після звернень прибічників приєднання Туви до Російської імперії, Микола II дав згоду на протекторат над п'ятьма хошунами Урянхайського краю, що на той час формально був частиною Китаю. 1921 року була проголошена незалежність Туви, як Народної Республіки Танну-Тува (Танну — «висока, високогірна», Тува — самоназва тувинців), що 1926 року була перейменована на Тувинську Народну Республіку. Як і сусідня Монгольська Народна Республіка, в Другій світовій війні ТНР брала участь на боці СРСР.

На Каїрській конференції під час бесіди 23 листопада 1943 року Ф. Рузвельта із Чан Кайші, Рузвельтом було підняте питання про статус Зовнішньої Монголії[3] і Танну-Туви[4] та їх стосунки зі своїми сусідами. Чан Кайші зазначив, що ці землі є невід'ємною частиною китайської Зовнішньої Монголії і анексовані Росією силою. Він сказав, що питання про Танну-Туву та Зовнішню Монголію повинно бути врегульоване з Радянською Росією. Деякі дослідники вважають, що саме зацікавленість у цьому питанні президента США підштовхнула Й. Сталіна до вирішення цього питання ще до кінця війни[5].

11 жовтня 1944 року Тува була включена до складу СРСР. При цьому, у зв'язку з тим, що вона не відповідала стандартам для союзних і автономних республік за чисельністю населення та деякими іншими параметрами, то була утворена Тувинська автономна область у складі РРФСР. 10 жовтня 1961 року автономна область була перетворена у Тувинську АРСР, а в 1991 році — у сучасну Республіку Тува. Конституція РФ, прийнята 12 грудня 1993 року, затвердила назву «Республіка Тува».

Національне питання

У 1989 році у республіці відбулися події маловідомі широкому загалові, в столиці Туви, місті Кизилі, відбулися зіткнення на міжнаціональному ґрунті.[6]

Населення
Етнографічна мапа Тиви

Населення — 308160 осіб (2011).

Національний склад населення Тиви за даними Всеросійського перепису 2010 був наступним:

НародЧисельність, 2010, %.
Тувинці82,0 %
Росіяни16,3 %
Інші1,7 %

Національний склад населення районів та міст Тиви за переписом 2010 року[7]

населеннятувинціросіянихакаси
м. Кизил105 90765,628,20,5
м. Ак-Довурак13 46794,34,2
Бай-Тайгінський кожуун10 80598,9
Барун-Хемчицький кожуун12 84199,4
Дзун-Хемчицький кожуун19 83899,2
Ерзинський кожуун8 26298,8
Каа-Хемський кожуун11 93363,934,1
Кизилський кожуун27 52178,420,0
Монгун-Тайгінський кожуун5 65599,2
Овюрський кожуун7 02398,11,0
Пій-Хемський кожуун10 06268,928,8
Сут-Хольський кожуун8 02999,3
Тандинський кожуун12 70277,120,60,6
Тере-Хольський кожуун1 88297,21,5
Тес-Хемський кожуун8 16996,91,3
Тоджинський кожуун6 02180,817,0
Улуг-Хемський кожуун18 44592,36,8
Чаа-Хольський кожуун6 03199,1
Чеді-Хольський кожуун7 67993,15,6

Із кінця 80-х років росіяни масово виїздять. Станом на 2021 рік в регіоні відсоток росіян впав до 8% і продовжує падати, їх переслідують за національною ознакою.[8]

Найбільші населені пункти
№ Населений пункт Населення,
осіб (2010)
1 Кизил 109918
2 Каа-Хем 15044
3 Ак-Довурак 13468
4 Шагонар 10956
5 Чадан 9035
6 Кизил-Мажалик 5072

Адміністративний поділ

Економіка

Проєктується залізниця Курагіно — Кизил, яка повинна вирішити проблеми освоєння родовищ Туви і постачань із північного напрямку. Але станом на 2022 рік залізницю так і не побудували.[2]

У місті значне безробіття — 20%, за межею бідності перебуває 40% населення, це при тому, що в Кизилі одні з найвищих у регіоні ціни на квартири і одні з найнижчих зарплати в Росії.[2]

Через значну корупцію та кримінал інвестори залишили місто. Місто, за словами місцевих журналістів та активістів, "належить" очільнику регіона Шолбан Кара-оолу та його родичам, які або займають високі посади в місті, або займають керівні посади в місцевомі бізнесі.[2]

Культура

Традиційна культура тувинців — це культура кочівників. Завдяки своєму відносно ізольованому положенню — відсутності залізниці, горам, що оточують територію з усіх боків, у Туві донині збереглися самодостатні кочівницькі господарства. Тувинці розводять овець, коней, у Тоджинському кожууні зберігаються оленярство й полювання як основні заняття населення.

Традиційна релігія тувинців — шаманізм, в останнє десятиліття пережила друге народження. З'явилися шаманські спільноти, а камлання шаманів відбуваються у містах як офіційні заходи. Одним із показових фактів є те, що шаманство в Туві спокійно вживається з ламаїзмом. У вересні 1992 р. Далай-лама XIV, що є духовним лідером буддистів Туви, здійснив триденний візит до республіки. Довічний президент шаманів Туви — Монгуш Кенін-Лопсан.

Всесвітньої популярності зажив тувинський горловий спів, що став неофіційним символом республіки. Серед інших символів — каменорізне мистецтво, традиційні кінні перегони, боротьба хуреш. Велику популярність набула археологія Туви. Символом древньої Туви стала бронзова пантера, скручена кільцем, яку виявили при розкопках кургану Аржан-1, 8 ст. до н. е. В 2002 р. при розкопках кургану Аржан-2 було виявлено найбагатше поховання, що одержало назву «Долина Царів».

Тува розташована в самому центрі Азії, у зв'язку з чим у столиці республіки встановлено обеліск «Центр Азії».

Засоби масової інформації

Газети й журнали
  • Молодіжний журнал «Ти & Я» видається із серпня 2008 року.
  • Газета «Плюс Інформ». Видається з 1993 року, за назвою «Плюс Інформ» з 2001 року.
  • Газета «Ризик Транзит». В 2007, 2008 роках видавалася за назвою «Ризик» і «Ризик експрес»
  • Газета «Центр Азії» видається з 2 лютого 1991 року, в Інтернеті з лютого 1999 року.
  • Газета «Тувинський кур'єр»
  • Найстаріша газета республіки «Тувинська правда»
  • Газета «Ефір». Тираж 10300 екз
  • Газета «Шин» (у пер. «Правда»)
  • Газета «Араттын созу» (у пер. «Слово Арата»)
  • Газета «Тыва Республика»
  • Газета «Вісті Туви»
  • Журнал «Башкы» (у пер. «Учитель»)
  • Рекламно-інформаційний довідник «Каталог».

Телекомпанії
  • ДТРК «Тива». Партнер телеканалу «Росія» у мережах. Мовлення по всій республіці російською і тувинською мовами.
  • ТВК «Нове століття». Партнер телеканалу ТНТ у мережах, перший випуск новин вийшов 12 лютого 2001 року.
  • СТС
  • НТВ
  • Перший канал
  • Домашній
  • Петербург - П'ятий канал
  • Росія Культура / Euronews
  • RU.TV (планується мовлення)

Кримінальна ситуація

Тува, і Кизил зокрема, вважаються одним з найкримінальніших районів Росії,[9] в той же час і найбідніший.[10] У 2020 році він був найпершим за кількістю вбивств на душу населення в РФ, а в 2019 році — найбіднішим, в регіоні розповсюджений алкоголізм та наркоманія.[2] У 2021 році Кизил відвідав відомий блогер Ілля Варламов. Він зняв про місто відеоролик, який виклав в мережу. У ролику видно брудні вулиці та п'яних мешканців, кров на землі, розбиті пляшки.[11]

Російське населення переслідується за національною ознакою. Тому росіяни масово виїздять звідти. Російський журналіст Ілля Азаров в 2016 році відвідав регіон і опублікував репортаж. З його слів, менше росіян в процентному відношенні хіба що на Північному Кавказі.[8]

Відомі тувинці
  • Монгуш Кенін-Лопсан — всесвітньо відомий тувинський письменник, поет, збирач і популяризатор тувинського шаманського фольклору, довічний президент шаманів Тиви.
  • Ооржак Шеріг-Оол — перший президент Республіки Тува.
  • Сергій Шойгу — міністр оборони РФ.
  • Чинаг Галсан — тувинський письменник, пише свої книги в основному німецькою мовою. Провідник одного з тувинських кланів, народився в 1940-х роках ХХ сторіччя у Західній Монголії, довгі роки живе в Німеччині.
  • Альберт Кувезін — лідер групи Yat-kha.
  • Салчак Тока — перший секретар обкому КПРС Тувинської автономії в РРФСР, очолював республіку з моменту входження до складу РРФСР упродовж 29 років.
  • Саїнхо Намчилак — відома артистка етнічного жанру в Європі. Проживає у Швейцарії. Основна творча діяльність проходить у Європі.
  • Наталя Ажикмаа-Рушева — балерина.
  • Надія Рушева — російська художниця-графік. За своє коротке життя виконала понад 10 000 робіт.

Див. також

Примітки
  1. Росстат — оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011
  2. "Это Тува, братан, привыкай!" Как живет столица самого бедного региона страны, Сибирь.Реалии (Радио Свобода), 9 марта 2021
  3. У Радянському Союзі на той час називалася «Монгольською Народною Республікою»
  4. У Радянському Союзі на той час називалася «Тувинською Народною Республікою»
  5. Иванна В. Отрощенко. Вхождение Тувы в состав СССР: альтернативные мнения.— Новые исследования Тувы, 2017, № 4.— С. 40.
  6. Олександр Никоноров. Коли розвалиться Росія: Чи стане Тува китайською провінцією Тану-Урянхай.— depo.ua, 2 квітня 2016 10:00
  7. Всероссийская перепись населения 2010. Национальный состав населения Республики Тыва
  8. Тувинская народная республика Почему с родины Сергея Шойгу уезжают русские. Репортаж Ильи Азара, Meduza, 15 сентября 2016
  9. Преступность в Республике Тыва, tochno.st
  10. «Самый опасный регион России»: чего на самом деле ожидать от Тувы, Вокруг света, 10 сентября 2021
  11. Тыва: шаманизм, национализм и алкоголизм | Безработица и преступность в русской Монголии, youtube.com, 15 червня 2021

`Сайт тувинского народа_ Республика Тыва` — TyvaNET.COM

Посилання
 Хакасія  Красноярський край  Іркутська область
 Бурятія
 Республіка Алтай  Монголія
 Монголія  Монголія
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.