Elis & Tom

1972 року військовий уряд Бразилії організував урочистості з нагоди 150-річчя незалежності країни. Ліві митці й противники військового режиму відмовились підтримувати ці заходи, але Еліс Режина взяла участь у святкуванні, виконувала в телетрансляції національний гімн і закликала до святкування бразильський народ. В наступні роки це відгукнулося критикою на адресу співачки з боку преси і падінням популярності. Еліс Режина гостро потребувала відновлення репутації серед слухачів і критиків.[5]

Сезар Камаргу Маріану, в 1974 році чоловік і аранжувальник Еліс, згадував, що вони часто слухали весь репертуар з творами Жобіма та Вінісіуса ді Морайса і плекали мрію записати платівку з піснями Тома. На пропозицію керівництва Philips зробити їй подарунок з приводу десятиріччя співпраці з лейблом, Режина попросила реалізувати цю ідею.[6][7]

Натомість, Антоніу Карлус Жобін, що через тиск військового режиму залишив Бразилію і мешкав у Лос-Анджелесі, був визнаним композитором, був широко відомий у Сполучених Штатах і світі, але мало публікувався в цей час на батьківщині й скористався цією можливістю.

2 лютого 1974 року Еліс та її тодішній чоловік Сезар Камаргу Маріану прибули до Лос-Анджелеса разом з продюсером Алоїзіу ді Олівейра і своїм постійним гуртом: гітаристом Еліу Дельміру, басистом Луїзаном Майя та барабанщиком Паулу Брага.[1] Непорозуміння почалися з першої зустрічі з Жобімом: композитор був незадоволений участю в записі незнайомих музикантів, не мав довіри до здібностей Маріану в аранжуванні, вимагав залучити Клауса Огермана та Дейва Грусина, був проти використання електричних інструментів тощо. За посередництва продюсера Алоізіу ді Олівейра він погодився на запропоновані Еліс та Сезаром умови запису.[6][8] Ді Олівейра і Сезар Камаргу Маріану натрапили на певні труднощі у пошуках студії звукозапису, яка б відповідала сумісному з проектом графіку роботу і ціні, але врешті досягли згоди з MGM Records і запис було призначено за двадцять днів, які Маріану використав для аранжування.[8]

Запис відбувався з 22 лютого по 9 березня 1974 року в студії MGM. Напруженість у стосунках розсіялася, щойно Маріану підготував першу композицію — «Corcovado».[6][9]

Спочатку записувався спів Еліс у фортепіанному супроводі Тома, а також флейт та струнного секстету під керівництвом Білла Хічкока. Окремо записано гітару Оскара Кастру Невеса, барабани та електричні: гітару, бас і клавішні.[8]

У трьох піснях альбому («Águas de Março», «Soneto de Separação» і «Chovendo na Roseira») Том виконує вокальну партію дуетом з Еліс, трохи підспівує в фінальній частині «Corcovado» і створює тихий контрспів в «Inútil Paisagem». Інші пісні («Pois é», «Só tinha de ser com você», «Modinha», «Triste», «O que tinha de ser», «Retrato em branco e preto», «Brigas nunca mais», «Por toda minha vida» e «Fotografia») Еліс співає соло.[10] Жобім також грає на фортепіано у восьми композиціях і ще у двох — на гітарі.[2]

Elis & Tom увійшов в історію як зустріч найвизначніших бразильських композитора і співачки того часу. Від самої появи на бразильській сцені 1961 року Еліс демонструвала сильний вокальний стиль, який протистояв м'якій, розслабленій пісенній манері босанови Тома Жобіма. Elis & Tom, зокрема його версія «Corcovado», містить музику, що виходить за рамки босанови, і демонструє прагнення Тома Жобіма як композитора до більшої універсальності. Створена в партнерстві з Шику Буаркі «Retrato Em Branco E Preto», «Soneto de Separação», «Chovendo na Roseira» — все це пісні, що не вписуються в жанр босанови. Ця спрямованість помітна вже в попередньому альбомі Matita Perê (1973).[8]

Том Юрек в огляді альбому на AllMusic зазначає: «Голос Режини є одним з найулюбленіших в історії бразильської музики. Її діапазон і гострота, її унікальне фразування, веселка її емоційних кольорів буквально не мають собі рівних, і, незалежно від мелодії або аранжування, вона використовує більшість з них на цих 14 треках.»[2]

«The New Rolling Stone Album Guide», в якому альбому Elis & Tom надано найвищий бал, пише: «Звичайна гра на фортепіано і монотонний вокал Жобіма не відповідають його надзвичайному дару композитора, тому він завжди оточував себе чудовими співаками... Аби відчути гарний смак оксамитової боси, вільної від більшості занадто поширених хітів, спробуйте Elis & Tom. Ви впізнаєте початковий трек, оскільки імпресіоністична «Águas de Março» є обов'язковим стандартом для всіх бразильських співаків... Але 13 інших, менш відомих коштовних каменів, демонструють Жобіма на його вершині: одночасно сумного і грайливого, натхненного присутністю ртутної Режини».[3]

2004 року, з нагоди святкування 30-річчя альбому, лейбл Trama під керівництвом сина Еліс, Жуана Марчелло Босколі, випустив ремікс-версію альбому редаговану Сезаром Камаргу Маріану.[10]

У складеному 2007 року часописом Rolling Stone Brasil списку «100 головних альбомів бразильської музики» (порт. «Os 100 Maiores Discos da Música Brasileira») альбом посідає 11 місце.[11]

Elis & Tom також включено до «1000 записів, які треба почути перш, ніж помрете» (англ. «1,000 Recordings to Hear Before You Die») Тома Муна.[12]

• Антоніу Карлус Жобін — фортепіано, вокал, гітара
• Еліс Режина — вокал
• Сезар Камаргу Маріану — електропіаніно, фортепіано, аранжування
• Еліу Дельміру — електрогітара, гітара
• Оскар Кастру-Невес — гітара
• Луїзан Майя — контрабас
• Паулу Брага — барабани
• Шику Батера — перкусія
• Білл Хічкок — диригент
• Гьюберт Лоуз, Джером Річардсон — флейти
• Алоїзіу ді Олівейра — продюсер