Equus africanus africanus

За даними Groves & Chubb, нубійські дикі віслюки мали довші вуха, ніж сомалійські дикі віслюки, завдовжки 182-245 мм[3] і не мали «зебра-смугастого малюнка» на ніжках, який є у сомалійського підвиду.

Нубійські дикі віслюки мешкали у Нубійській пустелі (північно-східний Судан), від східного берегу річки Ніл до Червоного моря та на південь до річки Атбара та північної Еритреї.

Ймовірний нубійський віслюк на Бонайре.

Нубійський віслюк не був помічений з 1950-их роках, з кінця 1970-х років вважається вимерлим. Останні види знаходилися в долині Барка в Еритреї.[4] Зникнення нубійського осла можна віднести до полювання, конкуренції з домашньою худобою за обмежені ресурси пустелі. В 2014-2015 роках був проведений аналіз мітохондріальної ДНК на популяції диких ослів на карибському острові Бонайре. У дослідження були включені зразки ДНК тварин Бонайре, музейні зразки Нубійських диких віслюків, ДНК чотирьох сомалійських диких віслюків і одного домашнього віслюка. Вчені виявили, що тварини в Бонайре були дуже близькі до відомих чистих нубійських диких віслюків і дуже відрізняються від інших віслюків. Однак дослідження, опубліковані в 2010 році, показали, що сучасні віслюки походять з двох різних підвидів диких віслюків — нубійського, а інший - невідомого походження.[5]

В такому випадку, той факт, що тільки один віслюк був використаний в тесті свідчить про те, що отримані результати є досить непереконливими. Для отримання більш переконливих результатів потрібно проводити випробування з великою групою віслюків.[6]

Вимирання нубійського дикого віслюка може бути пов'язано з полюванням, конкуренцією з худобою за обмежені ресурси пустелі та гібридизацією з домашнім віслюком.

Національний парк Гебель-Ельба, поблизу кордону Єгипту та Судану, як стверджується адміністрацією парку, є домом для дикої популяції нубійських диких віслюків. Однак чистоту цих тварин ще слід вивчити.