Gymnocalycium angelae

Gymnocalycium angelae (укр. Гімнокаліціум Анжелес)[2] — сукулентна рослина з роду гімнокаліціум (Gymnocalycium) родини кактусових (Cactaceae).

?
Gymnocalycium angelae
Гімнокаліціум Анжелес

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Гімнокаліціум (Gymnocalycium)
Підрід: Microsemineum[1]
Вид: Гімнокаліціум Анжелес
Біноміальна назва
Gymnocalycium angelae
Mereg., 1998
Посилання
Вікісховище: Gymnocalycium angelae
Віківиди: Gymnocalycium angelae
IPNI: 317157-2
ITIS: 910481
NCBI: 946338
The Plant List: kew-2835528

Історія

Наприкінці 1970-х років Роберто Кіслінг (ісп. Roberto Kiesling, нар. 1941), ботанік з Інституту ботаніки Дарвіна (Сан-Ісідро, Аргентина) відомий фахівець з кактусів, знайшов неподалік від Трес-Серрос (провінція Коррієнтес, північна Аргентина) рослину, зовні схожу з Gymnocalycium denudatum, що до того знаходили лише у Бразилії. Спочатку вважалося, що знайдена рослина — аргентинський представник цього бразильського виду. Цей вид своїм габітусом, справді схожий з Gymnocalycium denudatum, від якого його самого з впевненістю можна відрізнити за насінням, до того ж Gymnocalycium denudatum зазвичай більш темно-зелений, має плоскіші ребра і горбки, що менше виступають, квітка не має червоного зеву, перікарпель зазвичай трохи коротший.

Gymnocalycium angelae вперше описаний італійським ботаніком Массімо Мереналлі (італ. Massimo Meregalli, нар. 1952) у 1998 році у виданні нім. «Kakteen und Andere Sukkulenten».[3]

Наскільки відомо, весь матеріал, що знаходиться зараз в Європі походить від вегетативно розмножених первинних, знайдених Кіслінгом рослин.

Етимологія

Видова назва дана на честь Анжелес Грасілеї Лопес (ісп. Angeles Gracilea Lopez), яка була дружиною першовідкривача цього виду[4].

Ареал і екологія

Gymnocalycium angelae є ендемічною рослиною Аргентини. Ареал розташований в департаменті Сан-Мартін, провінція Коррієнтес. Місцевість, де рослини були знайдені, являє собою групу з трьох пагорбів зі скелями, які підносяться менш ніж на 50 метрів над сильно окультуреною наносною поверхнею. Рослинність складається з чагарників і дерев. Пагорби використовуються під пасовища, так що деревна рослинність значною мірою відтіснена до менш доступної області скель. Gymnocalycium angelae росте поруч з кактусами Frailea schilinzkyana і Cereus uruguayensis.

Морфологічний опис
Орган Опис
Рослинизазвичай поодинокі.
Коріння
Стеблоприплюснуто-кулясте, яскраво-зеленого кольору, гладке, блискуче до 8 см заввишки і 10 см в діаметрі.
Епідерміс
Маміли
Ареолиовальні.
Центральні колючкивідсутні.
Радіальні колючки7, жовтуваті, з віком сіріють, з темнішими основами, 15-20 мм завдовжки.
Квітибілі з рожево-червоним центром до 4 см завдовжки і 5 см в діаметрі.
Бутони
Зовнішні пелюстки
Внутрішні пелюстки
Тичинки
Маточка
Плодизелені до 3 см завдовжки.
Насіння

Чисельність, охоронний статус та заходи по збереженню

Наприкінці 1990-х років Gymnocaiycium angelae був знову знайдений австрійським фахівцем з гімнокаліціумів Вольфгангом Папшем (нім. Wolfgang Papsch) на типовому місці зростання. Він оцінив чисельність популяції приблизно у двісті рослин.

Охороняється Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[5]

Примітки
  1. Классификация рода Gymnocalycium по Х. Тиллю (Н. Till, 2003) (рос.)
  2. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  3. Kakteen und Andere Sukkulenten 49(12): 287. 1998
  4. Urs Eggli, Leonard E. Newton. Etymological Dictionary of Succulent Plant Names (укр. Етимологічний словник назв сукулентних рослин). — Berlin/Heidelberg : Springer, 2010. — С. 10. — ISBN 978-3-642-05597-3. (англ.)
  5. Gymnocalycium angelae. CITES.[недоступне посилання] (англ.)

Література
  • Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург : ООО „СЗКЭО“ Кристалл», 2004. — 208 с. — ISBN 5-306-00348-6. (рос.)
  • Hunt, D. R. CITES Cactaceae Checklist (ed. 2). — Richmond : Royal Botanic Gardens Kew, 1999. — 315 с. — ISBN 970-9000-20-9. (англ.)
  • John Pilbeam. Gymnocalycium. A Collector's Guide. — A.A. BALKEMA / ROTTERDAM / BROOKFIELD, 1995. — 191 с. — ISBN 9789054101925. (англ.)
  • Edward F. Anderson. The Cactus Family. — Portland, Or., USA : Timber Press, 2001. — 376 с. — ISBN 978-0881924985. (англ.)
  • Hunt, D., Taylor, N. & Graham, C. The New Cactus Lexicon. — Milborne Port : DH Books, 2006. — 899 с. — ISBN 978-0953813445. (англ.)
  • J. G. Lambert , Ir. A.I.Gx. Cacti of Argentina. — Concordia-Roeselare, 1997. — 341 с. — ISBN 978-3437201790. (англ.)
  • Backeberg, Curt. Das Kakteenlexikon. — Jena : Fischer, VEB, 1979. — 822 с. — ISBN 978-3437201790. (нім.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.