Homo erectus pekinensis

Синантроп (лат. Sinanthropus — «китайська людина», в сучасній класифікації — Homo erectus pekinensis, «пекінська прямоходяча людина») — форма (вид або підвид) роду Homo, близька до пітекантропа, однак більш пізня й розвинена. Був виявлений в Китаї, звідси й назва. Жив близько 600—400 тис. років тому, у льодовиковий період — Гюнцький гляціал.

?
Homo erectus pekinensis
Час існування: плейстоцен

Homo erectus pekinensis
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Підродина: Гомініни (Homininae)
Рід: Люди (Homo)
Вид: Людина прямоходяча (Homo erectus)
Підвид: H. e. pekinensis
Триноміальна назва
Homo erectus pekinensis
(Black, 1927)
Посилання
Вікісховище: Category: Homo erectus
Віківиди: Homo erectus

Анатомія

Об'єм його мозку досягав 950—1150 см³; ліва частка мозку, де розташовані рухові центри правої сторони тіла, була дещо більше, в порівнянні з правою часткою. Отже, права рука у синантропа була більш розвинена, ніж ліва. Зріст — 1,55—1,6 метра.

Побут

Крім рослинної їжі, вживав м'ясо тварин[1]. Можливо він добував і вмів підтримувати вогонь, одягався, мабуть, у шкури. Були виявлені: товстий, близько 6—7 м шар золи, трубчасті кістки і черепи великих тварин, знаряддя з каміння, кісток, рогів. Учені вважають, що синантропи були канібалами і полювали на представників свого виду[2].

Історія відкриття

Перший череп синантропа був виявлений у гротах Чжоукоудяня поблизу Пекіна в 1927 р. китайським антропологом Пей Веньчжуном (1904—1982). Протягом багатьох років тут працювала міжнародна команда вчених: Йоганн Гуннар Андерсон, Біргер Болін (Швеція), Девідсон Блек (Канада), Пей Веньчжун (Китай), Отто Зданський (Австрія), Волтер Грейнджер (США) та інші. У 1926 р. Девідсону Блеку вдалося переконати Фонд Рокфеллера виділити гроші на фінансування великих розкопок в Чжоукоудяні, в ході яких було оголошено про знахідку сорока особин. В основному були виявлені черепи, їхні фрагменти та окремі посткраніальні уламки (частини скелета, крім черепа)[3]. Весь виявлений матеріал утрачений під час Другої світової війни при пересиланні до США.

Ряд західних учених скептично поставився до китайських знахідок викопних гомінідів. Однак Чжоукоудянь був усе ж оголошений ЮНЕСКО одним із пам'ятників Всесвітньої спадщини. Дослідження піску з грота, де були зроблені знахідки, дозволило встановити вік синантропа з Чжоукоудяня — 770 тис. років (± 80 тис. років)[4].

У 1963 році у Ланьтяні було знайдено щелепу, визначену дослідниками як більш давній вид синантропа — (лат. Homo erectus lantianensis)[5].

Роль в антропогенезі

Гіпотеза мультирегіонального походження людини, поширена в Китаї, розглядає синантропа як основного учасника формування монголоїдної раси на етапі людини прямоходячої. Однак багато антропологів схиляються на користь точки зору, що синантроп був тупиковою гілкою розвитку людей[6].

Див. також
  • Шаньдіндунська людина

Примітки
  1. Байер Б., Бирштайн У. и др. История человечества. — 2002 ISBN 5-17-012785-5
  2. Загадки антропологии[недоступне посилання з червня 2019]
  3. Збірка «За тяжкий труд великая награда. О находке черепа синантропа» (1929 г.)
  4. Петр Смирнов (published = 2009-03-12). Песок состарил древнейшего китайца. Наука. Газета.ru. Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 12 березня 2009.
  5. Шаблон:Источник/БСЭ
  6. История Китая: Учебник / Под ред. А. В. Меликсетова. — М., 2004. — С. 8.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.