Гомініни

Це були досить невеликі істоти, повністю прямоходячі, з порівняно великим мозком, але як і раніше з «мавпячим» обличчям. Звичайно, не варто розуміти останнє порівняння буквально. Великі щелепи, що виступають вперед і широкий ніс надавали цим істотам схожість з сучасними шимпанзе, але переплутати їх було б неможливо. Принциповою відмінністю «ранніх Homo» від понгін і австралопітеків був великий розвинений мозок і кисть, повністю пристосована до виготовлення знарядь праці, хоча вони і не були повністю сучасними за формою. За той мільйон років, в який існували ці першолюди, відбувся різкий стрибок як біологічної, так і соціальної організації. Швидкість еволюції різко зросла. Збільшувалися ріст і розміри мозку, зменшувалися розміри зубів.

Разом з усіма зазначеними прогресивними ознаками, «ранні Homo» зберігали в своїй морфології безліч вельми примітивних ознак, у тому числі в будові кисті і мозку. Через це деякі вчені вважають їх лише прогресивним пізнім різновидом австралопітеків. Більшість же виділяє серед них два види: дрібніший — «Людина уміла» (Homo habilis) і крупніший — «Людина рудольфська» (Homo rudolfensis).

Гомініни перейшли від рослинноїдності до м'ясоїдності. Ймовірно, спочатку вони забирали здобич у хижаків або підбирали залишки їхніх бенкетів. Про це свідчать сліди кам'яних знарядь на кістках, відбитих поверх слідів зубів левів і гієн. «Ранні Homo» навчилися виготовляти кам'яні знаряддя. Спочатку це були просто розколоті навпіл гальки, потім першолюди стали відбивати від каменів по кілька сколів, оформляючи гострий ріжучий край. Такі примітивні знаряддя називаються гальковими, або олдувайскими, за місцем перших знахідок.

«Ранні Homo», можливо, вміли робити найпростіші заслони від вітру з гілок, пригнічених до землі камінням.

Близько 1,6 млн років тому гомініни втратили практично всі специфічні риси подібності з понгідами і можуть називатися першими справжніми людьми.

Біологічна еволюція з появою людини аж ніяк не припинилася. Особливо швидко розвивався головний мозок. Слідом за ним змінювалася і форма черепа. Решта скелету еволюціонувала значно повільніше.

У головному мозку прогресивними темпами розвивалися лобова, тім'яна і скронева частки, що відповідають за специфічно-людські особливості поведінки і психіки. Варто згадати бурхливий розвиток зон Брока і Верніке, де у сучасної людини знаходяться центри мови. Лобова частка, що відповідає за соціальність, спілкування, альтруїстичні прояви в поведінці, збільшувалася у предків людини найбільш активно.

Після остаточного відокремлення від австралопітекових гомініни ще довго зовні помітно відрізнялися від сучасних людей. Перш за все, варто звернути увагу на великі розміри щелеп, товсті стінки черепа і значний лобовий і потиличний рельєф. Вони надавали першим людям грубі, істинно первісні риси.