II з'їзд РСДРП

З'їзд було відкрито вступною промовою Георгія Плеханова.

Порядок денний:

1. Конструювання з'їзду. Вибори бюро. Встановлення регламенту й порядку денного. Доповідь оргкомітету — доповідач Розанов (Попов); звіт комісії з перевірки мандатів та з визначення складу з'їзду — Гінзбург (Кольцов).
2. Місце Бунду в РСДРП — доповідач Лібер (М. І. Гольдман), співдоповідач Л. Мартов (Ю. О. Цедербаум).
3. Програма партії.
4. Центральний орган партії.
5. Делегатські доповіді.
6. Організація партії (обговорення організаційного статуту) — доповідач В. І. Ленін.
7. Районні та національні організації — доповідач статутної комісії В. О. Носков (Глєбов).
8. Окремі групи партії — вступна промова В. І. Леніна.
9. Національне питання.
10. Економічна боротьба та професійний рух.
11. Святкування 1 Травня.
12. Міжнародний соціалістичний конгрес в Амстердамі 1904 року.
13. Демонстрації та повстання.
14. Терор.
15. Внутрішні питання партійної роботи:
    1. постановка пропаганди,
    2. постановка агітації,
    3. постановка партійної літератури,
    4. постановка роботи серед селян,
    5. постановка роботи у війську,
    6. постановка роботи серед учнів,
    7. постановка роботи серед сектантів.
16. Ставлення РСДРП до есерів.
17. Ставлення РСДРП до російських ліберальних течій.
18. Вибори ЦК й редакції центрального органа (ЦО) партії.
19. Вибори Ради партії.
20. Порядок оголошення рішень і протоколів з'їзду, а також порядок вступу на посади обраних посадових осіб та установ.

Суперечки на з'їзді почались з проблеми Бунду. Бундівці жадали автономії всередині партії з правом формувати власну політику з проблем євреїв, а також визнання Бунду єдиним представником партії серед трудящих євреїв. Ленін від імені «іскрівців» організував виступи Мартова (Цедербаума) й Троцького (Бронштейна), які були прибічниками асиміляції. В результаті з'їзд прийняв резолюцію проти автономії Бунду.

Підготовку проекту програми почали редакції «Іскри» й «Зорі» 1901 року. З'їзду подали проект, в якому було враховано більшу частину поправок і доповнень, внесених Леніним до двох проектів програми Плеханова. Обговорення програми тривало упродовж дев'яти засідань з'їзду: обговорювались питання диктатури пролетаріату, пролетарський характер партії та її роль у визвольному русі в Росії, а також аграрна програма і національне питання.

Після зміни кількості делегатів з'їзд затвердив «іскрівську» програму, що складалась із двох частин — «програми-максимум» та «програми-мінімум». У програмі-максимум йшлося про кінцеву мету партії — організацію соціалістичного суспільства та про умови реалізації цієї мети — соціалістичну революцію та диктатуру пролетаріату. Програма-мінімум висвітлювала найближчі завдання партії: усунення царського самовладдя, встановлення демократичної республіки, запровадження 8-годинного робочого дня, встановлення повної рівності всіх націй, затвердження їх права на самовизначення, знищення решток кріпацтва на селі, повернення селянам земель.

З'їзд створив партійні центри: ЦО, ЦК й Раду партії. Було вирішено ліквідувати ненормальний стан за кордоном, де було дві соціал-демократичні організації. З'їзд визнав «Лігу» єдиною закордонною організацією РСДРП. На знак протесту 2 представники «Союзу» пішли зі з'їзду. Пішли також 5 бундівців після того, як з'їзд відмовився прийняти Бунд до складу РСДРП на началах федерації й відкинув ультиматум Бунду про визнання його єдиним представником єврейських робітників у Росії.

Зменшення числа делегатів змінило співвідношення сил на користь прибічників Леніна. В результаті саме вони отримали більшість місць під час виборів до центральних органів. До ЦК партії були обрані Гліб Кржижановський, Фрідріх Ленгнік (обидва заочно) та Володимир Носков — делегат з'їзду з нарадчим голосом. Всі троє — прибічники Леніна. Було обрано також п'ятого члена Ради партії — Плеханова.

На де-факто установчому з'їзді РСДРП стався розкол партії на дві фракції: послідовників Леніна й решти. Прибічники Леніна почали називати себе більшовиками, а своїх опонентів — меншовиками. Ці назви надовго закріпились у радянській партійній історіографії.

II з'їзд мав історичне значення. В офіційній радянській історіографії як основний підсумок з'їзду називалось: «створення в Росії революційної марксистської партії — партії більшовиків».

• Єм. Ярославський — К 35-летию II съезда РСДРП. М., 1938 (рос.)
• Ленин В. И., II съезд РСДРП. 17 (30) июля — 10 (23) августа 1903 г., Полн. собр. соч., 5 изд., т. 7 (рос.)
• КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК, 7 изд., ч. 1, М., 1954 (рос.)
• История КПСС, т. 1, М., 1964 (рос.)
• Второй съезд РСДРП. Протоколы // Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. Протоколы и стенографические отчеты съездов и конференций Коммунистической Партии Советского Союза. Государственное издательство политической литературы, М., 1959, 850 с. (рос.)

• Розкол (телесеріал, 1993)

• Делегати II-го з'їзду РСДРП 17.7
• Доповіді Соц.-демократичних комітетів другому з'їзду РСДРП