Indomito (1913)

Після вступу Італії у Першу світову війну «Індомітоо» був включений до складу II ескадри есмінців, разом з однотипними «Іррек'єто», «Імпавід», «Імпетуозо», «Інсідіозо» та «Інтрепідоо».

9 червня «Індоміто» разом з есмінцями «Інтрепідо», «Ардіто», «Іррек'єто», «Інсідіозо», «Анімозо», «Імпетуозо», «Арденте», «Аудаче» і крейсер-скаут «Куарто» супроводжували крейсери «Джузеппе Гарібальді» і «Веттор Пізані», здійснюючи обстріли албанського узбережжя.

3 грудня «Індоміто» вийшов з Бриндізі і разом з есмінцями «Інтрепідо», «Іррек'єто», «Імпетуозо» та «Інсідіозо» супроводжував один з перших конвоїв, які доставили війська та спорядження в Албанію. Конвой складався з транспортів «Ре Умберто» та «Вальпараїсо» та перевозили 1800 вояків та 150 коней.

Поблизу албанського узбережжя «Ре Умберто» підірвався на міні, розламався навпіл та затонув. «Інтрепідо» взяв участь у рятувальній операції, врятувавши загалом 712 чоловік[1][2]

9 грудня есмінці «Індоміто» та «Еуро» супроводжували з Таранто у Вльору допоміжне судно «Стеропе»[3].

11 грудня 1916 року о 9 вечора «Індоміто» та «Арденте» вийшли з Вльори, супроводжуючи лінкор «Реджина Маргерита». Але незабаром після виходу з порту лінкор підірвався на двох мінах і за 7 хвилин затонув за 2 милі від порту. Вдалось врятувати лише 275 членів екіпажу, в той час як 674 людини загинули.

У грудні того ж року «Індоміто» пройшов ремонт на Арсеналі Венеції[1].

14-15 травня 1917 року «Індоміто» брав участь у битві в протоці Отранто.

16 липня того ж року есмінці «Індоміто», «Імпавідо», «Інсідіозо» та скаути «Карло Альберто Раккія» і «Аугусто Ріботі» брали участь у підтримці бомбардування Дурреса 18-ма літаками.

19 жовтня того ж року італійські есмінці «Індоміто», «Аквіла», «Спарвіеро», «Антоніо Мосто», «Джузеппе Міссорі», британські крейсери «Глостер» і «Ньюкасл», а також французькі есмінці «Командан Рів'єр», «Біссон» і «Командан Борі» вирушили з Бриндізі для переслідування групи австро-угорських кораблів (крейсер «Гельголанд», есмінці «Ліка», «Тріглав», «Татра», «Чепель», «Ор'єн», «Балатон»), які вирушили з Котору для атаки італійських конвоїв[1].

«Гельголанд» і «Ліка», не зустрівши конвоїв, вирушили до Бриндізі, щоб виманити італійські кораблі в зону дії своїх підводних човнів. Після тривалого переслідування італійські кораблі повернулись у свій порт[1].

Після закінчення війни «Індоміто» пройшов ремонт, під час якого було доповнене артилерійське озброєння.

У 1929 році корабель був перекласифікований у міноносець.

У 1937 році корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.