King Diamond

Кім Бендікс Петерсен народився 14 червня 1956 року в Копенгагені, столиці Данії. Його дитинство проходило в комуні Відовре, яка нині входить до складу області Ховедстаден. У школі Кім не був старанним учнем: він часто прогулював заняття і не любив вчитися. Це, втім, не заважало хлопцеві отримувати хороші оцінки: хлопець володів гарною пам'яттю, тому міг прочитати конспекти своїх однокласників і, керуючись ними, успішно писати контрольні роботи.[1]

У 15 років юний Петерсен захопився музикою і купив свої перші альбоми — Fireball групи Deep Purple і Master of Reality групи Black Sabbath. Платівкою, яка справила на нього незабутнє враження, став перший альбом Led Zeppelin, а гра Джиммі Пейджа спонукала хлопця купити свою першу гітару. Однак довгий час захоплення музикою поступалося першим місцем іншому важливому хобі в житті Кіма — футболу. Юнак, що подавав великі надії і замислювався про кар'єру професійного спортсмена. В своєму клубі він одного разу був названий гравцем року. Але з часом Кім прийшов до висновку, що необхідно робити вибір між спортом і музикою і в результаті віддав перевагу останній. І хоча захоплення музикою відсунуло заняття футболом на другий план, прихильність до цього виду спорту у Кіма залишиться на все життя.

Починав King Diamond свій творчий шлях з шкільної групи, хоча про неї майже нічого не відомо, окрім того, що колектив називався King Diamond.

Потім музикант в 1973 році приєднався до копенгагенської групи під назвою Brainstorm. Група переважно копіювала пісні Black Sabbath і тільки-тільки з'явилися Kiss, але не видавши жодного власного матеріалу, група розпалася. Незабаром King Diamond знайшов собі місце в Black Rose, яка на відміну від Brainstorm грала музику більш чіткого спрямування. «На своїх концертах, — згадує Кінг, — ми грали хіти таких груп, як Rainbow і Deep Purple, і свої пісні, написані в такому ж дусі. А ще ми косили під важкі речі Еліса Купера»[2]. Головною подією для King'а став, безумовно, перехід з гітари на вокал, хоча спочатку, не маючи уявлення про можливості свого голосу, йому було вкрай складно керувати ним.

Однак Black Rose, проіснувавши всього кілька років, розпалися, залишивши за собою єдиний слід — демо, записане на репетиційній базі Black Rose, видане Кінгом Даймондом через 20 років після запису. Вже в цей час він почав експериментувати зі сценічним антуражем: використовувати грим і виїжджати на сцену в інвалідному візку.[3]

Наступним кроком у музичній творчості Кінга був панк-гурт Brats (укр. Виродки), який до того моменту вже видав один альбом і мав контракт з великою компанією звукозапису CBS. Гурт був прообразом Mercyful Fate. Однак після демонстрації лейблу нового матеріалу контракт був розірваний, оскільки CBS були не зацікавлені в матеріалі подібного плану. Ця заява поклала кінець Brats і стала початком нового проекту — Mercyful Fate, до складу якого увійшли Кінг Даймонд і Ханк Шерманн. Майкл Деннер і Тімі Хансен, також колишні учасники Brats, тим часом створили свій колектив Danger Zone, який незабаром приєднався до складу Mercyful Fate.

Після видання альбому Don't Break the Oath і проведення гастрольного туру в його підтримку Кінг Даймонд залишив колектив разом з Хансеном та Деннером, щоб створити сольний проект під власним ім'ям. Це рішення поклало край існуванню Mercyful Fate.

У 1992 році гурт був реорганізований (при цьому Даймонд паралельно продовжував свою сольну кар'єру), а згодом були видані ще 5 студійних альбомів. У 1999 році колектив знову призупинив свою діяльність.