Джиммі Пейдж

Англія 50-х років була нищівною до молоді: транспорт після 21-ї години не рухався країною та містом, екрани телевізорів показували «сніжок», а стосунки хлопців із дівчатами (а тим паче інтимні) зневажалися. Саме тому для юнака єдиним захопленням була музика, а особливо гітара, яка завжди була поруч із Джиммі. З нею він міг робити все що завгодно.

Тому батьки купували Джимові різні бринчалки. До речі, батько Джиммі був начальником відділу кадрів на підприємстві, а мати — домогосподарка. Вони активно підтримували сина у його заняттях музикою. Вони навіть дозволили хлопцеві вирушити у гастролі разом з гуртом Neil Christian And The Crusaders.

Попри те, що Пейдж був дуже крихкою людиною, вже тоді він володів великими гітарами та чи малою колекцією різноманітних інструментів. Саме на цьому етапі багато людей помічали нетипову, своєрідну гру хлопця.

Після хвороби, через яку він покинув свій перший музичний колектив, Джиммі поступає до художнього училища, яке через півтора року залишить. У цей час він ні на хвилину не забуває про свою улюблену справу — гру на гітарі. Вечорами у його домівці збиралися хлопці, серед яких були відомі Джефф Бек та Ерік Клептон. Їх зовсім не влаштовувала музика початку 60-х: джаз та «попсовий» рок-н-рол.

Одного разу друзі затягнули його для участі в джемі за участю BLUES INCORPORATED. Після цього пішли нові і нові джеми, хлопчину відрахували із художнього училища, у нього з'являється джерело грошей — він працює гітаристом на студії звукозапису.

Джиммі швидко зрозумів всі закони цього бізнесу, і тому його брали для записів майже до всіх виконавців того часу: The Who, The Kinks, Джо Кокер, The Rolling Stones та багатьох інших. Неможливо було знайти у Лондоні таку пластинку, де б Джиммі щось не грав. Джимові вдалося швидко, як для самоучки, оволодіти грою за нотами: за два тижні він вже сміливо читав музику, яку йому необхідно грати. Тоді він був схожий на справжнього робота: десятки дротів та штекерів, які відходили від нього та приєднувалися до мікшерського пульту.

Проте, дуже швидко робота втомлює Джиммі. Йому хотілося більшого, він бажав здійснити свої амбіції. Саме тому він і повертається на сцену. Юного гітариста з досвідом студійної роботи з радістю беруть до гурту The Yardbirds.

Джиммі Пейдж у складі The Yardbirds (другий зліва)

У 1966 році Джиммі претендент на місце гітариста The Yardbirds Еріка Клептона. Проте, його місце займає Джефф Бек (за рекомендаціями Клептона). Саме тому Джиммі зайняв позицію бас-гітариста. Він не був басистом, але був вимушений стати ним.

Колектив вмів грати, проте не знав що. Одні учасники тягнулися до блюзу, інші в рок. У цей час Бек їде із своїм власним турне Європою і записує декілька синглів. Саме тому місце соло-гітариста належало Бекові. У той же час у гурту з'являється новий менеджер — Пітер Ґрант.

Зайняти місце соло-гітариста Пейджу допомогло слабке здоров'я Бека. Під час гастролей The Yardbirds у Сан-Франциско, голова гітариста запаморочилася і він знепритомнів. Джиммі поставили на заміну, а місце бас-гітариста зайняв ритм-гітарист Кріс Дреж. Коли Бек одужав, гурт не відпускав Джиммі з нового робочого місця: відтепер грали з двома соло-гітаристами.

Це призвело до протистояння гітаристів. Джиммі був спокійним та роботящим, а Бек різким. Гітарна битва не влаштовувала соліста гурту — Кіта Ральфа. Під час турів деякі концерти гітаристи грали просто блискуче, інші — гірше не буває. Найбільше обурювався Бек. Іноді доходило до того, що він психував на сцені, бив колонки. У відповідь Джиммі робив те саме. Першим терпець урвався у Джефа, і він покинув колектив влітку 1967 року. Він дуже шумно пішов з гурту. Ще довше він сперечався з Джиммі на рахунок того, хто які пісні написав. Добрі відносини між музикантами були розірвані не менше ніж на двадцять років.

Після цих подій гурт відправився у нове турне по США. Тур проходив вдало, але під час його закінчення музиканти записали дуже поганий альбом «Little Games». Це свідчило про те, що музиканти не мали ані матеріалу, ані командної гри. Направду так і було. Тріщина, яка пішла від Бека, поширювалася. І влітку 1968 року піонери важкої музики розійшлися хто куди, а Джиммі знову мав обирати майбутній шлях.

Після розпаду гурту Led Zeppelin через смерть барабанщика Джона Бонама, кар'єра Джиммі склалася гірше, ніж у інших учасників гурту. У 1983 році він дав серію благодійних концертів. У 1984 він відновив дружні стосунки із Джеффом Беком та Еріком Клептоном. Протягом туру Пейдж виглядав змученим та виснаженим. Згідно з книгою «Hammer of the Gods», він сказав друзям, що починає відмовлятися від семирічного вживання героїну.

Пізніше Пейдж зв'язався з Роєм Харпером та записав альбом «Whatever Happened to Jugula?». Брав участь у народних фестивалях, де виконував прості акустичні партії. У 1984 році разом з Робертом Плантом записав альбом «The Honeydrippers». Після цього він зв'язався з Полом Роджерсом, щоб записати два альбоми під назвою The Firm. Перший альбом так і називався «The Firm», за яким слідував другий — «Mean Business» 1986 року. Серед синглів можна вказати пісні «Radioactive» та «Closer». Подальшому Джиммі записується з Робертом Плантом, The Rolling Stones та ін. Пише музику до фільму «Жага смерті 3».

Зараз в індивідуальній дискографії у музиканта 5 власних альбомів, 3 сумісно з Робертом Плантом та 5 з іншими виконавцями.

• Джиммі Пейдж входить в десятку серед ста найкращих гітаристів рок-н-ролу за версією журналу Rolling Stone;
• Джиммі Пейдж має два місця у Залі слави рок-н-ролу;
• Соло Пейджа у «Stairway to Heaven» вважається найкращим гітарним соло всіх часів;
• Образ Джиммі Пейджа увічнено в грі для приставки Sony PlayStation 2 «Guitar Hero II»;
• Образ Джиммі Пейджа увічнено в грі для приставки Microsoft Xbox 360 «Guitar Hero II»;
• У 2005 році Джиммі Пейдж отримав Орден Британської імперії за благочинність в Бразилії;

• Версії біографій Джиммі Пейджа
• Джимми Пейдж: «Мне кажется, что Led Zeppelin по-прежнему существуют» (рос.)

• 44016 Джимміпейдж - астероїд, названий на честь музиканта.