Mercedes-Benz W100

Mercedes-Benz W100 (він же «Mercedes-Benz 600») — один із найпрестижніших лімузинів XX століття, що випускався західнонімецькою компанією Mercedes-Benz у 1963—1981 рр. Автомобіль, який не мав аналогів у світі, став символом вищої розкоші і престижу, і велика частина власників — знаменитості 60, 70 і 80-х років XX століття. Бувши рідкісною моделлю, лімузин досі користується величезним попитом як класичний автомобіль.

Mercedes-Benz 600
Mercedes-Benz 600
Виробник Mercedes-Benz
Батьківська компанія Daimler-Benz AG
Також називається Mercedes-Benz W100
Роки виробництва 19631981
Місце виробництва Штутгарт, район Унтертюркгайм, Німеччина
Попередник(и) Mercedes-Benz 300
Стиль кузова лімузин
Компонування ПЗ (FR)
Платформа Mercedes-Benz W100
Двигун(и) Mercedes 6332 см³ M100, V8
Коробка передач 3 ст. АКПП
Колісна база 3200—3900 мм
Довжина 5540—6240 мм
Ширина 1950 мм
Висота 1500 мм
Вага 2500—3350 кг
Найвища швидкість 205 км/год
Місткість бака 112 л
Подібні Cadillac Series 70
Daimler DS420
Nissan Prince Royal
Rolls-Royce Phantom VI
ЗІЛ-114
Дизайнер Рудольф Угленгаут, Фріц Наллінгер, Карл Вільферт

Двигун

Mercedes-Benz 600

Для цього великогабаритного лімузина Mercedes-Benz вперше за весь післявоєнний час розробив новий восьмициліндровий V-подібний двигун з позначенням M100. Об'ємом 6332 см³, потужністю 247 к.с. і обертовим моментом 503 Нм, двигун приводив в дію також агрегати пневматичної підвіски кузова. Але головне, міг розігнати великий автомобіль до 205 км/год — швидкість, яку в 1963 році міг перевершити лише Porsche 911.

Різновиди

Mercedes-Benz 600 Pullman
Mercedes-Benz 600

Автомобіль, який збирався вручну, мав два типи кузова: «звичайний» лімузин і подовжений «Pullman», що відрізнявся лише довжиною колісної бази. «Короткий» автомобіль мав дві версії салону, стандартний і розділений, в якому передні місця від задніх відділялися підйомною скляною перегородкою.

Довгі Пульмани мали очевидніші різновиди. Лімузини випускалися насамперед у чотирьох- і шестидверних комбінаціях. Перші мали два зворотних крісла, що дали місткість до чотирьох персон, другі мали центральний ряд з двома невеликими кріслами «швейцарів». Всього було випущено 428 довгих лімузинів. Існувала також мала серія відкритих ландо (59 автомобілів), де задня частина даху над пасажирським відсіком відкидалася як у кабріолета. В основному такі моделі закуповувалися для парадних цілей.

Були побудовані також два купе, один з них як подарунок для головного дизайнера автомобіля — доктора Рудольфа Уленхаута — при його виході на пенсію.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.