Mercedes-Benz

У цього терміна існують інші значення, див. Мерседес (значення)

Mercedes-Benz
Тип автомобільна марка
Галузь автомобільна промисловість
Гасло Das Beste oder nichts.
Засновано 1926
Засновник(и) Карл Фрідріх Бенц, Готтліб Даймлер і Вільгельм Майбах
Штаб-квартира Штутгарт
Продукція легковий автомобіль
Власник(и) Daimler-Benz і Даймлер
mercedes-benz.com
 Mercedes-Benz у Вікісховищі

Мерседе́с-Бе́нц (нім. Mercedes-Benz, МФА: [mɛʁˈtseːdəs ˈbɛnts], «Мерце́дес-Бенц»), або просто Мерседес — німецька торгова марка транспортних засобів та назва ряду компаній-автовиробників, що належать автобудівному концерну «Даймлер» (нім. Daimler AG) та/або виробляють продукцію під цією маркою. Торгова марка належить автобудівному концерну Daimler AG.

Історія
Mercedes-Benz W223

Історія цієї марки складається з історій двох відомих автомобільних брендів — Mercedes («Мерседес»), що випускалися німецькою компанією Daimler-Motoren-Gesellschaft («Даймлер-Моторен-Гезелльшафт») і Benz («Бенц»), які будувалися фірмою Benz & Cie.. Обидві компанії цілком успішно розвивалися самостійно, але 1926 року злилися в новий концерн «Даймлер-Бенц».

Benz

1886 року створено триколісний самохідний візок з бензиновим двигуном. Того ж року його творець Карл Бенц отримав патент на винахід. Перший у світі триколісний автомобіль запустили у серійне виробництво.

Через сім років, поступившись Даймлеру першістю, Карл Бенц створив свій чотириколісний автомобіль, а наступного року ще досконаліша конструкція під дивною назвою «Велосипед» пішла в серію.

1901 року, незабаром після випуску Даймлером нової моделі «Мерседес-35PS» стає зрозумілим, наскільки «Бенц» відстає від прогресу. Щоб надолужити упущене, акціонери запрошують в компанію французького інженера Маріуса Барбару. Через технічні розбіжності Карл Бенц залишає засновану ним же компанію. Незабаром стало очевидно, — француз не виправдав покладених надій. Ідучи за логікою, що німецькі автомобілі мають робитися німецькими руками, у фірму, на посаду головного інженера, запросили Фріца Ерле. Знову не пощастило. І тільки з приходом в компанію талановитого інженера Ганса Нібеля справи поступово пішли в гору. 1909 року, створивши цілий ряд прекрасних легкових автомобілів, фірма побудувала найвідоміший гоночний автомобіль того часу «Блітц Бенц» з мотором потужністю 200 к.с. і карколомним об'ємом 21594 см³.

У післявоєнні роки створено безліч нових моделей, більшість з яких з успіхом випускалися до середини двадцятих років. Всього з моменту початку виробництва 1886 року і до об'єднання з «Даймлер-Моторен-Гезелльшафт» 1926 року фірма «Бенц» виготовила 47555 автомобілів, включаючи легкові автомобілі, вантажівки і мінібуси.

Daimler

1890 року Готліб Даймлер, в містечку Бад Каннштат неподалік Штутгарта, заснував компанію свого імені — «Даймлер-Моторен-Гезелльшафт», вирішивши випускати, створений чотирма роками раніше ним самим і Вільгельмом Майбахом, чотириколісний автомобіль. Після низки не дуже вдалих спроб, які все ж знайшли своїх захоплених покупців, конструктору В. Майбаху 1901 року вдалося створити успішний зразок. За наполяганням консула Австро-Угорської імперії в Ніцці і, за сумісництвом, голови представництва «Даймлер» у Франції Еміля Еллінека автомобіль назвали на честь Maria de las Mercedes, Діви Марії Милостивої (від латинського «merces», «дари»), так само в честь якої були названі всі його діти, в числі яких відома дочка консула Мерседес, і майно (яхти, будинки, готель і казино).

Перший «Мерседес-35PS», а саме так він називався, вирізнявся чотирициліндровим двигуном з робочим об'ємом 5913 см³, класичним розташуванням основних агрегатів і красивою (на ті часи) зовнішністю. Через рік світ побачив більш досконалу конструкцію під назвою «Мерседес-Симплекс». Розширився модельний ряд. Найвідоміші представники цієї серії носили горді імена «Мерседес-40/45PS» і «Мерседес-65PS» з двигунами об'ємом 6785 см³ і 9235 см³ відповідно, які дозволяли розвивати швидкість до 90 км/год.

До Першої світової війни «Даймлер-Моторен-Гезелльшафт» встигла випустити широкий модельний ряд своїх автомобілів з різними двигунами (від 1568 см³ до 9575 см³), розрахований на різних споживачів, включаючи розкішні, практично безшумні автомобілі, використовуючи двигуни з безклапанним газорозподіленням вироблені за патентом американської компанії «Найт».

Відразу після війни Пауль Даймлер починає проводити експерименти з компресором, що дозволяє в півтора рази підвищити потужність двигуна. Прийшовши на посаду головного інженера 1923 року, Фердинанд Порше довів експерименти до логічного завершення, створивши 1924 року один з найвидатніших автомобілів світу — «Мерседес-24/100/140PS» з чудовим шасі і шестициліндровим компресорним двигуном об'ємом 6240 см³ і потужністю 100—140 к.с. До 1926 року «Даймлер-Моторен-гезелльшафт» випустила на всіх своїх заводах в загальній складності 147 961 автомобіль, причому максимальну продуктивність досягнуто 1918 року. Незважаючи на всі труднощі того останнього військового року вдалося виготовити 24 690 автомобілів.

Об'єднання конкурентів

Після злиття 1926 року фірм Daimler і Benz, новий концерн Daimler-Benz зміг ефективно використовувати досвід і знання конструкторів обох компаній, яких очолив Фердинанд Порше. Він повністю оновив виробничу програму, взявши за основу останні моделі Daimler, що випускалися тепер під маркою Mercedes-Benz. Першою новою розробкою Порше 1926 року стала «компресорна» серія К, що включала модель 24/110/160 PS з 6-циліндровим мотором об'ємом 6240 см³. За велику потужність і швидкість (до 145 км/год) її прозвали «смертельною пасткою», вона стала базовою для більш відомої серії моделей S.

1928 року Порше покинув Daimler-Benz, і його місце зайняв Ганс Нібель (Hans Nibel). Під його керівництвом випущено легковики Mannheim-370 («Маннхайм-370») з 6-циліндровим мотором робочим об'ємом 3,7 л і Nurburg-500 («Нюрбург-500») з 8-циліндровим 4,9-літровим агрегатом, що базувалися на останніх моделях Порше.

1930 року з'явився Großer Mercedes (укр. Великий Мерседес) або Mercedes-Benz 770 з 8-циліндровим 200-сильним мотором об'ємом 7655 см³ з нагнітачем.

1931 року фірма дебютувала в секторі малолітражних автомобілів, де її представляв досить вдалий Mercedes 170 з 6-циліндровим мотором 1692 см³ та незалежною підвіскою передніх коліс.

1933 року з'явилися легковий Mercedes-Benz 200 і спортивний Mercedes-Benz 380 з 2,0 і 3,8-літровими моторами. Останній з них, оснащений нагнітачем, розвивав 140 к.с.

На базі спортивної моделі 1934 року створили Mercedes-Benz 500K з 5-літровим двигуном, що став через 2 роки основою для більш відомого великого «компресорного» автомобіля Mercedes-Benz 540K.

У 1934—1936 роках фірма випустила легкий Mercedes-Benz 130 з 4-циліндровим 26-сильним двигуном заднього розташування робочим об'ємом всього 1308 см³, за яким пішли родстер 150 і седан 170H.

Під технічним керівництвом головного конструктора Макса Зайлера (Max Sailer), який змінив Нібеля 1935 року, були створені популярна недорога модель 170V з 4-циліндровим мотором об'ємом 1697 см³, перший в світі серійний легковий автомобіль з дизельним двигуном 260D (1936 рік), а також новий «Великий» Mercedes-Benz 770 (1938 рік) з рамою з балок овального перетину і задньою пружинною підвіскою, що служив нацистським лідерам.

На модифікованому Mercedes-Benz W125 Рудольф Караччіола встановив 28 січня 1938 рекорд швидкості 432,7 км/год для машин об'ємом 5000 см³ — 8000 см³. З 1936 розроблявся автомобіль Mercedes-Benz T 80 з прогнозованою швидкістю 600—750 км/год, але через початок війни рекордні заїзди не відбулись.

Mercedes-Benz у період Другої світової війни

Під час війни Daimler-Benz випускала як вантажні, так і легкові автомобілі різних класів. Однак, двотижневе повітряне бомбардування англо-американськими ВПС у вересні 1944 року перетворили Daimler-Benz Aktiengesellschaft в купу руїн. Руйнування великого концерну оцінювалося по-різному, — головний цех в Штутгарті був зруйнований на 70 %, ходовий і кузовний цехи в Зіндельфінгені — 85 %, цех вантажівок в Гаггенау — знищений повністю. Колишній фабриці Benz und Cie в Мангаймі пощастило найбільше — всього 20 % руйнувань, а завод дизельних двигунів Berlin-Marienfeld, куплений Daimler'ом в 1902, повністю зрівняно із землею. До січня 1945 року оцінку руйнування провели повністю і рада директорів ухвалила, що «Daimler-Benz фізично більше не існує».

Сучасність

Серійне виготовлення автомашин відновили 1947 року. У 1950-х роках Mercedes-Benz зайняв колишні провідні позиції у світі. На початку 1960-х років провідне місце в експорті машин компанії зайняли США. З кінця 1980-х посилилась конкуренція зі сторони автовиробників BMW, Audi, але у 2012, 2013 роках компанія побила свої рекорди з продажу автівок.

У вересні 2019-го представники Mercedes заявили, що виробник припинить розробку традиційних двигунів внутрішнього згоряння, повністю віддавши перевагу електродвигунам. Виробництво автомобілів з ДВЗ продовжується, сучасні версії, включно з двигуном V6 для Mercedes S і E-класу, протягом деякого часу мають проходити модернізацію й поставлятися на ринок[1].

Історія логотипів

У червні 1909 компанія Daimler-Motoren-Gesellschaft зареєструвала фірмові трьох- і чотирипроменеві зірки як торгову марку, проте за фактом використовувала тільки першу. Символіка позначала перевагу марки в усіх напрямках: на землі, воді і в повітрі.

  • 1902—1909
  • 1909—1916
  • 1916—1926
  • 1926—1980
  • 1980—1990
  • 1990— теперішній час

Статистика продажу

Всього 2009 року продано 975.000 легкових автомобілів Mercedes-Benz з них A-Класу / B-Класу — 215.000 штук, C/ CLK/ SLK-Класу — 323.000 штук, E/ CLS-Класу — 212.000 штук, S /SL / CL-Класу/ SLR / Maybach — 57.000 штук, ML / R / GL/ GLK/ G-Класу — 167.000 штук. Автомобілів Smart — 114.000 штук. Всього Mercedes-Benz Cars продала автомобілів 1.094.000 Mercedes-Benz та Smart.[2]

Модельний ряд автомобілів

Легкові автомобілі

Автомобілі Mercedes-AMG

Автобуси

Вантажні автомобілі

Тюнінг автомобілів Mercedes-Benz
Mercedes-Benz E63 AMG
Brabus G V12 Biturbo

Автомобілі Мерседес популярні серед вимогливих покупців, і тому кілька компаній займаються налаштуванням і доведенням автомобілів цієї марки, додаючи більше потужності і комфорту бренду.

  • AMG це тюнинговий підрозділ Мерседес, що спеціалізується на високопотужних версіях автомобілів Мерседес. Двигуни AMG виробляють вручну, готові двигуни отримують ярлик з підписом інженера, що побудував двигун. AMG повністю належить Мерседесу з 1999 року.
  • Brabus це тюнингова компанія, що спеціалізується в першу чергу на автомобілях марки Mercedes-Benz, а також інших, що випускаються концерном Daimler AG, автомобілів марки Maybach і Smart.

Brabus пропонує як прості тюнинг-програми для популярних і недорогих моделей Mercedes, — низькопрофільні шини, спойлери, комплекти аеродинамічних обважень, спойлери з карбону, ковані диски власного дизайну, так і більш серйозні модернізації, пов'язані з глибоким втручанням в технічну начинку автомобілів. Однак, більшість клієнтів платять саме за повний тюнинг автомобіля і глибоку модернізацію двигуна, завдяки чому Brabus і став відомим. Компанія будує свої двигуни на базі заводських мерседесівських, переробляючи майже всі деталі.

Інші ательє

Mercedes-Benz Center
Музей Mercedes-Benz

Mercedes-Benz Center — великий комплекс установ, найзначущіша з яких — Музей Mercedes-Benz — автомобільний музей, розташований в Штутгарті, Німеччина. У комплекс також входить штаб-квартира Mercedes-Benz. Також до нього можна віднести Мерседес-Бенц Арену — домашній стадіон футбольного клубу Штутгарт. Штутгарт є батьківщиною марки Mercedes-Benz і штаб-квартири Daimler AG. Будівлю, яку видно відразу за головними воротами фабрики Daimler в Штутгарті-Унтертюркхайме, розроблено компанією UNStudio. Будівля висотою 47,5 м обрисами зовні і всередині нагадує переплетені стрічки молекули ДНК: немов говорячи про «фамільні риси» в нових моделях. Музей відкрили 19 травня 2006 року.[3]

Вперше музей Mercedes-Benz відкритий в 1936 року на честь 50-річного ювілею винаходу автомобіля. Після 25 років музей розширили і перенесли в нову будівлю на території заводу в Унтертюркхайме. 100-річний ювілей дав поштовх до останнього великого оновлення колекції.[4]

2009 року, через 3 роки після відкриття, за свою архітектуру музей отримав премію Гуго Герінга. Цією премією, що присуджується раз на три роки, нагороджуються зразкові будівлі в Баден-Вюртемберзі.[5]

Компанії, які мають назву «Mercedes-Benz», і які виготовляють продукцію під цим брендом

Друкована продукція Mercedes

Mercedes-Benz Magazin

У виданні розповідається про останні новинки компанії, нові моделі, інноваційні розробки, а також про найбільш яскраві події у світі Mercedes-Benz, науки, дизайну та мистецтва. Журнал є частиною єдиної міжнародної програми концерну по розвитку взаємовідносин з клієнтами. Виходить чотири рази в рік і розповсюджується серед клієнтів компанії. Українське видання російською мовою вперше презентували 10 вересня 2004 року[6].

У лютому 2004 року, під час проведення 5-ї церемонії нагородження преміями «Автомобільний журналіст року», журнал Mercedes став найкращим корпоративним виданням.

Mercedes-Benz Classic

Перший номер вийшов у світ в 2004 року і виходить раз на рік як додаток до журналу Mercedes Magazin. На сторінках журналу читач знайомиться з історією марки та автомобілів. Крім того, в журналі висвітлюються спортивні події в автомобільному світі, в яких брали участь автомобілі та нові моделі.

Mercedes-Benz Transport

Журнал присвячений комерційній техніці марки: вантажівкам, малотоннажним автомобілям, спеціальній техніці, післяпродажному обслуговуванню і аксесуарам. Видання знайомить читачів із новою продукцією та з послугами та особливостями експлуатації комерційних автомобілів.

Аксесуари Mercedes-Benz

Компанія Mercedes-Benz займається виробництвом різних аксесуарів зі своїм найменуванням, таких як канцелярські предмети, брелоки та інше.

Повний перехід на випуск електрокарів

15 листопада 2021 року, стало відомо що шість компаній-виробників автомобілів підписали декларацію про те, що вони до 2040 року відмовляться від випуску автомобілів із бензиновими двигунами. Серед підписантів була й Mercedes-Benz.[7]

3 січня 2022 року Mercedes-Benz представив раніше анонсований концептуальний седан EQXX. Машина отримала рекордний запас ходу і здатна проїжджати на одному заряді батареї до 1000 км.[8][9]

Цікаві факти
  • 9 лютого 1998 року на президента Грузії Едуарда Шеварнадзе було скоєно замах, коли той їхав по Тбілісі на автомобілі «Мерседес S600». Броньований автомобіль врятував життя президентові, попри те, що автомобіль був обстріляний автоматними чергами, а також витримав влучення з гранатомета. Основну силу удару прийняв на себе 12-циліндровий двигун.[10][11]
  • У фільмі «Мільйонер із нетрів» компанія Мерседес-Бенц зажадала, щоб її логотипи були прибрані зі сцен, де дія відбувається в нетрях Мумбаї.
  • Трипроменева зірка на логотипі Мерседес-Бенц, розробленого 1909 року, символізує успіх марки на суші, у воді і в повітрі. Це пояснюється тим, що власник марки, компанія Даймлер, виробляла, крім автомобілів, суднові й авіаційні двигуни. Також трипроменева зірка означає триєдність автомобіля «Мерседес» для водія, пасажира і механіка.

Див. також

Виноски
  1. Виробник автомобілів Mercedes припиняє розробку традиційних двигунів: що про це відомо - Техно 24. 24 Канал (англ.). Процитовано 23 вересня 2019.
  2. Статистика продажу легкових автомобілів Mercedes-Benz за 2009 рік. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 30 березня 2010.
  3. Огляд нового музею Mercedes-Benz Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite 2011-08-24
  4. Спіраль часу 2011-08-24
  5. Музей Mercedes-Benz отримує премію Гуго Герінга Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine. 2011-08-24
  6. Mercedes-Benz Magazine - журнал для успешных людей / Mercedes-Benz в Украине. www.mercedes-benz.ua. Процитовано 9 лютого 2019.
  7. 6 автокомпаній до 2040 року повністю перейдуть на випуск електоркарів. minfin.com.ua (укр.). Процитовано 15 листопада 2021.
  8. VISION EQXX – taking electric range and efficiency to an entirely new level. marsMediaSite (англ.). Процитовано 5 січня 2022.
  9. Запас ходу 1000 км та перероблені підгузники в салоні: Mercedes показав інноваційний електрокар EQXX. РБК-Украина (рос.). Процитовано 5 січня 2022.
  10. Все о бронеавтомобилях в работе, случаи нападений на бронеавтомобили
  11. Нодар Броладзе. (6 ноября 1999 года). Кто охотится на президента. Независимая газета. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 12 серпня 2010.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.