Mitsubishi Ki-67

Ki-67 на аеродромі.

Наприкінці 1940-го року, коли бомбардувальник Nakajima Ki-49 ще проходив армійські випробування, командування ВПС Імперської армії Японії вже почало готувати йому заміну. Японія все ще готувалась до можливої війни з Радянським союзом і потребувала важкого тактичного бомбардувальника. Ще до армійського замовлення, в серпні 1940 року, Mitsubishi самостійно почала розробку нового літака. Технічні вимоги були сформовані у лютому 1941 року та передані фірмі Mitsubishi разом із замовленням на побудову 3 прототипів. Технічні вимоги вимагали швидкість літака до 550 км/г на висотах 4000—7000 м, радіус дії 700 км із 500 кг бомб, максимальне бомбове навантаження — 800 кг. Екіпаж мав складатись з 6—8 осіб. Літак мав мати захисне озброєння — по одному 7,92-мм кулемету в носовій та бокових установках і 12,7-мм кулемети у верхній та хвостовій баштах. Треба було використовувати двигуни Mitshubishi Ha-101 (1450 к. с.), Nakajima Ha-103 (1870 к. с.) або Mitsubishi Ha-104 (1900 к. с.).

Відповідно до вимог технічного завдання був спроектований двомоторний середньоплан із двигунами Mitsubishi Ha-104 та чотирилопатевими гвинтами. Хвіст і крила нового літака були схожими на Mitsubishi G4M, але на цьому вся схожість з іншими японськими літаками завершувалась. Всупереч японським авіабудівним традиціям головний конструктор Кеносуке Одзава основну увагу приділив легкості виготовлення літака (конструкція літака була розбита на ряд вузлів, зручних для виготовлення субпідрядниками; мінімізовано потребу в зварюванні елементів) та на забезпечення живучості (всі паливні баки були протектовані, а екіпаж захищений бронезахистом). Після виготовлення макету, командування добавило вимоги на топмачтове бомбометання і метання з пікірування[1].

Перші 3 дослідні взірці були виготовлені в період з грудня 1942 по березень 1943 року, і вже 17 грудня 1942 року відбувся політ першого прототипу. На початку 1943 року фірма отримала замовлення на виготовлення 16 передсерійних літаків. Випробування пройшли успішно — хоча максимальна швидкість була трохи менша від замовленої (537 км/г), решта параметрів завдання виконувались. Літак показав прекрасну маневровість та керованість, без бомбового навантаження він міг виконувати фігури вищого пілотажу. Також літак залишався керованим при пікіруванні зі швидкістю 600 км/год. З четвертого прототипу кулемет в носі був замінений на 12,7-мм кулемет «тип 1», у верхній башті встановили 20-мм гармату «Ho-5», а об'єм паливних баків був збільшений з 2,566 л до 3,886. У ході випробувань на 2 літаки встановили тримачі для торпед. Випробування на базі флоту в Йокосуці пройшли успішно, і штаб ВПС армії дозволив передачу флоту декількох літаків, які отримали назву «Ясукуні» (на честь пантеону героїв Японії).

Серійне виробництво літака почалось у грудні 1943 року. Він отримав назву «Важкий армійський бомбардувальник Тип 4 Модель 1 «Хірю» («Літаючий дракон»)» (або Ki-67-I'). Озброєння літака було посилене — було встановлено 12,7-мм кулемети в блістерах.

Виробництво Ki-67 в Японії мало найвищий пріоритет, тому до випуску літака були залучені заводи фірм Kawasaki, Tachikawa та «Ніппон Кокусай». В конструкцію літака практично не вносились зміни, лише, починаючи з 451-го літака, одиночний 12,7-мм кулемет у хвостовій вогневій точці замінили спареним. Також планувалось з 751-го літака дозволити встановлення 1,250 кілограм бомбового навантаження, але через бомбардування союзників цього зробити не вдалось.[2]

Бомба I-Go-A закріплена під фюзеляжем Ki-67.

Загалом було виготовлено 698 літаків (не враховуючи перероблені моделі)[2]:

• Кi-67-I — прототип та дослідний взірець
• Ki-67-I Hiryu модель 1 — серійний варіант
• Yasakuhi — конверсія Кi-67-I для ВПС ВМФ.
• На базі Ki-67 було розроблено декілька дослідних машин:
  • Два серійних літаки були оснащені двигунами Mitsubishi Ha-104Ru з турбокомпресорами і стали прототипами винищувача Mitsubishi Ki-109.
  • Прототипи Кi-67-II: на два літаки були встановлені двигуни Mitsubishi Ha-214 потужністю 2 400 к. с. Але запустити літак в серію до кінця війни не вдалось.
  • Тягач планера.
  • Проект винищувача супроводу Ki-69. Реалізований не був
  • Проект транспортного літака Ki-97 з новим фюзеляжем розрахованим на 21 пасажира. Реалізований не був.
  • Проект важкого винищувача Ki-112. Реалізований не був.
  • Ki-67-I КАI — Ki-67 переобладнані в літак для атак камікадзе. Все озброєння знімалось, а екіпаж зменшувався до трьох людей. Детонатор розміщувався на довгій жердині перед носом літака. Була можливість встановити дві 800-кг бомби або 2900-кг термобаричну бомбу «Сакура-дан» (Mitsubishi Ki-167)
  • Спеціально модифікований для перевезення бомби I-Go-A.
  • Проект патрульного бомбардувальника для ВПС ВМФ Q2M

Офіцер армії США вивчає захоплений Ki-67

Літаки Ki-67 почали надходити у війська з лютого 1944 року в арсенал 98-го авіазагону ВПС в ролі торпедоносця. До липня відбувалось укомплектовування і тренування, а після завершення авіазагін перейшов під командування 762-го авіазагону Імперського Флоту на Філіппінах. 7-й авіазагін теж озброєний торпедоносцями Ki-67 в жовтні 1944 року був переправлений на Формозу, де і відбулося перше бойове зіткнення. 12 жовтня 21 Ki-67 98-го авіазагону безуспішно атакували американський флот, при цьому втративши 8 літаків. 24 жовтня біля острова Ісіґакі авіазагін втратив ще 10 літаків не завдавши жодної шкоди супротивнику. 19 листопада в бій вступив 7-й авіазагін, але Ki-67 в якості торпедоносця не був ефективний. Обидва авіазагони були під контролем флоту до червня 1945 року, де брали участь в боях за Окінаву.

З листопада 1944 року Ki-67 розпочали бомбардування американських аеродромів на Сайпані та Тініані, де розміщувались бомбардувальники B-29, які здійснювали нальоти на Японію. При цьому використовувались малокаліберні осколкові бомби, щоб пошкодити чи знищити максимальну кількість B-29. В операції спочатку брав участь тільки 110-й авіазагін, а в січні 1945 року підключився ще 7-й. Нальоти продовжувались до лютого 1945 року, допоки американці на захопили Іодзіму, де знаходився японський аеродром підскоку[1].

Як звичайні бомбардувальники, Ki-67 також використовувались у Китаї, Новій Гвінеї та Суматрі.

Надалі Ki-67 брали участь в останніх боях за Окінаву (16-й і 60-й авіазагони), на Сахаліні (74-й авіазагін) і в Сінгапурі (61-й авіазагін). Наприкінці війни використовувались для атак камікадзе[1].

Японська імперія[2]

• ВПС Імператорської армії Японії
  • 7-й авіазагін ВПС
  • 14-й авіазагін ВПС
  • 16-й авіазагін ВПС
  • 60-й авіазагін ВПС
  • 61-й авіазагін ВПС
  • 62-й авіазагін ВПС
  • 74-й авіазагін ВПС
  • 98-й авіазагін ВПС
  • 110-й авіазагін ВПС
  • 170-й авіазагін ВПС[1]
  • Навчальна бомбардувальна школа Хамамацу
• Імперський флот Японії
  • 762-й авіазагін берегової винищувально-бомбардувальної авіації.

• О. Дорошкевич. Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
• Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5669595877. (рос.)
• Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть вторая: Каваниси-Мицубиси. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996
• Козырев М., Козырев В. Авиация стран Оси во Второй мировой войне. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2010.-431 с. ISBN 978-5-9524-4896-4
• Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mitsubishi Ki-67