Mungotictis decemlineata

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 250—350 мм, довжина хвоста: 230—270 мм, вага: 600—700 грамів.

Опис. Хутро досить густе і загалом сіре. Зазвичай є 8-10 вузьких, темних смуг на спині й на боках. Нижня частина тіла бліда. Підошви лап голі, пальці частково перетинчасті. По боках голови й на шиї є пахучі залози. Самки мають одну пару пахових молочних залоз.[2]

Денний, деревний вид. Протягом ночі тварини сплять в норах, або отворах і в деревах, що впали і в стоячих деревах, а також в подібних притулках. Це соціальний вид; зазвичай перебуває у сімейних групах з 6-8 осіб.[1] Плавають добре. Харчуються в основному комахами, хоча поживою їм також є дрібні хребетні, яйця птахів, безхребетні. Щоб розбити яйце чи дістати слимака M. decemlineata лягає на бік, затискає об'єкт чотирма лапами й різко підкидає його до тих пір, поки об'єкт не розіб'ється, а вміст може бути випитий. Тварини утворюють стійкі соціальні одиниці. Згуртованість і відносини всередині різноманітні. Як правило, дорослі самці й самки збираються влітку. Взимку відбувається поділ на невеликі підрозділи, такі як тимчасові пари, материнська частина родини, всі самці групи і поодинокі самці.[2]

Шлюбний сезон триває з грудня по квітень з піком у лютому та березні (літо). Вагітність триває 90—105 днів. Як правило, народжується одне маля вагою 50 грам при народженні. Відлучення від годування молоком відбувається в 2 місяці, але дитинча залишаються з матір'ю аж до 2-х років.[2]

Вид знаходиться під загрозою через перетворення середовища його проживання, лісу, на сільськогосподарські угіддя і пасовища, також загрозами є вибіркові рубки і випадки загибелі від мисливських собак. Відомо, що здичавілі пси полюють на цей вид. Проживає на кількох природоохоронних територіях.[1]