Mystus

Опис

Загальна довжина представників цього роду коливається від 7 до 46 см. Голова коротка. Очі невеличкі, прикриті наростами. У них 4 пари вусиків, з яких 1 пара коротких — на верхній щелепі, 2 пари довгих — на нижній щелепі, 1 пара довгих — на підборідді. Тулуб видовжений або веретеноподібний. Спинний плавець високий з низьким жалом, основа цього плавця невеличка. Задня лінія більш зігнута, ніж лінія черева. Черевні плавці невеличкі з шипом. Жировий плавець відносно довгий. Анальний плавець помірно довгий. Хвостовий плавець середнього розміру, роздвоєно.

Забарвлення коливається від сріблястого до чорного кольору.

Спосіб життя

Зустрічаються в прісних і солонуватих водоймах. Населяють різні біотопи, але більшість видів воліє середні і великі рівнинні та передгірні річки з каламутною водою і спокійною течією, торф'яні, озера, луки і заплави. Тримається біля піщано-мулистого або глинистого дна. Хижаки. Живляться водними безхребетними і дрібною рибою.

Запливають в затоплені ділянки лісу для розмноження. Більшість видів нерестяться на мілині біля затоплених колод і великих каменів.

Розповсюдження

Поширені від Китаю до Індонезії й від Лаосу до Афганістану.

Види

  • Mystus abbreviatus
  • Mystus alasensis
  • Mystus albolineatus
  • Mystus ankutta
  • Mystus armatus
  • Mystus armiger
  • Mystus atrifasciatus
  • Mystus bimaculatus
  • Mystus bleekeri
  • Mystus bocourti
  • Mystus canarensis
  • Mystus carcio
  • Mystus castaneus
  • Mystus catapogon
  • Mystus cavasius
  • Mystus cineraceus
  • Mystus dibrugarensis
  • Mystus falcarius
  • Mystus gulio
  • Mystus heoki
  • Mystus horai
  • Mystus impluviatus
  • Mystus indicus
  • Mystus keletius
  • Mystus keralai
  • Mystus leucophasis
  • Mystus malabaricus
  • Mystus menoni
  • Mystus montanus
  • Mystus multiradiatus
  • Mystus mysticetus
  • Mystus ngasep
  • Mystus nigriceps
  • Mystus oculatus
  • Mystus pelusius
  • Mystus pulcher
  • Mystus punctifer
  • Mystus rhegma
  • Mystus rufescens
  • Mystus seengtee
  • Mystus singaringan
  • Mystus tengara
  • Mystus velifer
  • Mystus vittatus
  • Mystus wolffii
  • Mystus zeylanicus

Тримання в акваріумах

Соми цього роду відрізняються невибагливістю і швидким звиканням до неволі. Існує два основних типи оформлення акваріума для них. Перший — це ємність від 100—150 літрів. На дно насипають суміш великого і середнього піску. Як укриття поміщають корчі. 40—50 % площі засаджують рослинністю. У такі акваріуми поміщають представників групи Тенгара M. tengara, M. pulcher, M. rhegma, M. rufescens, M. bimaculatus. Сомів даної групи рекомендується утримувати групою від 5 штук. Сомики частенько з'ясовують стосунки між собою, без особливих наслідків, часто грають ганяючись один за одним.

Для великих Mystus групи Бoкорті M. bocourti, M. gulio, M.cavasius водойму оформляють інакше. По-перше, ємність для них повинна бути побільше — 200—300 літрів. На дно насипають дрібний пісок сірого кольору і зверху укладають безліч великих корчів. Рослини (велетенська валіснерія) висаджують уздовж задньої стінки, але їх може і не бути. Соми даної групи одинаки. Групове утримання можливо у великих акваріумах. У великих акваріумах розміщують різні види великих Mystus. Для M. leucophasis акваріум оформляють як для сомів групи Тенгара, але додають плаваючі на поверхні рослини з широким листям, або німфеї. Але селити цей вид краще з іншими великими представниками роду або іншими великими рибами, здатними постояти за себе.

У їжу вживають будь-які живі корми, але з легкістю переходять на замінники (фарш з морепродуктів). Представників групи Тенгара можна привчити і до сухого корму. З технічних засобів знадобиться внутрішній фільтр середньої потужності для створення помірної течії, компресор. Температура тримання повинна становити 20—26 °C.

Джерела

  • Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2019). Види роду Mystus на FishBase. Версія за серпень 2019 року.
  • Günther Sterba: Süsswasserfische der Welt. Urania-Verlag, 1990, ISBN 3-332-00109-4
  • Ferraris, Carl J., Jr. (2007). Checklist of catfishes, recent and fossil (Osteichthyes: Siluriformes), and catalogue of siluriform primary types. Zootaxa 1418: 1–628.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.