Nate Dogg

Народився в Кларксдейлі (штат Міссісіпі), у чотирнадцять років переїхав до Лонг-Біча (Каліфорнія) після розлучення батьків. Він почав співати, ще будучи дитиною, в церковному хорі New Hope Baptist Church у Лонг-Біч, і в Life Line Baptist Church у Кларксдейлі, де його батько (Деніел Лі Хейл) був священиком [2]. У 16 років він покинув школу і пішов з дому, щоб служити в Корпусі морської піхоти США, де прослужив три роки [3]. Він був другом і партнером таких реперів, як Snoop Dogg, Warren G, RBX, Daz Dillinger, також був двоюрідним братом Butch Cassidy та Lil'½ Dead. З одним своїм двоюрідним братом Snoop Dogg'ом та його другом Warren G перебували в банді Rollin' 20's Crips східного району Лонг-Біч. Пізніше вони утворили групу «213» [4], назва означала код штату Каліфорнія. Своє перше демо вони записали на знаменитій звукозаписній студії V.I.P у Лонг-Біч. Пізніше, на вечірці це демо почув Dr. Dre, який був вражений душевним голосом Нейта.

Офіційний дебют відбувся на альбомі Dr. Dre «The Chronic» 1992 року, після цього Шуг Найт підписав з ним контракт на Death Row Records. Наступна його поява - альбом «Doggystyle» Snoop Dogg'a. У 1994 році спродюсував свій перший сингл з Warren G - «Regulate», який став хітом.

За наступні кілька років записував пісні з Тупаком та іншими реперами. Його дебютний альбом «G-Funk Classics Vol.1» непогано стартував у продажах, проте тираж його був невеликим, а довидавати диски не стали. Згодом Нейт пішов від Шуга Найта.

Створив власний лейбл «The Dogg Foundation», на якому в 1998 вийшов подвійний альбом «G-Funk Classics, Vol. 1 & 2». У 2000 році Nate Dogg'а заарештували і відпустили під заставу в 1 мільйон доларів після того, як він відмовився оскаржувати пред'явлені йому звинувачення. У квітні 2002 року він був заарештований у штаті Арізона за зберігання вогнепальної зброї та наркотиків [5]. У травні 2002 року Nate Dogg визнав себе винним і був засуджений до випробувального терміну та громадсько-корисних робіт. Також він був зобов'язаний ходити на зустрічі з лікування наркозалежності [6].

2001 року з ним уклав контракт лейбл Elektra Records. Вийшов альбом «Music & Me», який подолав «золоту» позначку. Альбом вирізнявся великим списком запрошених музикантів.

Однойменний альбом «Nate Dogg», записаний з 2002 по 2003 рік, мав вийти у квітні 2004 року, але після численних затримок та відкладень, випуск відбувся у 2008 році через Інтернет.

2004 рік ознаменувався возз'єднанням 213. Троє старовинних друзів випустили альбом «The Hard Way». Альбом дістався 4-го місця в чарті Billboard 200, а також побував у багатьох інших хіт-парадах.

19 грудня 2007 року Nate Dogg переніс інсульт. Про це повідомив керівник його нещодавно освіченого церковного хору Innate Praise [7]. Як стверджували ЗМІ, Натаніель був доставлений до лікарні Pomona Valley Medical Center міста Помона, Каліфорнія після перенесеного серцевого нападу.

Еріка Беквіт розповіла MTV News, що Nate Dogg'а виписали 26 грудня після лікування інсульту, і він був направлений до медико-реабілітаційної установи для подальшого лікування. У січні 2008 року було офіційно оголошено, що інсульт спричинив параліч лівої сторони тіла. Лікарі вважали, що Натаніель повністю вилікуватиметься, і на його голосі це ніяк не позначиться. Але у вересні 2008 року у нього стався другий інсульт [8]. Warren G пізніше підтвердив, що після другого інсульту Nate лікується за допомогою фізіотерапії у спробі повернутися до нормального життя, але залишається незрозумілим, чи зможе він продовжувати кар'єру музиканта [9].

Nate Dogg помер 15 березня 2011 в Лонг-Біч у віці 41 року в результаті ускладнень від двох інсультів, перенесених раніше в 2007 і 2008 роках [10]. Свої співчуття сім'ї та близьким Натаніеля висловили його колеги та друзі: Ludacris, The Game, 50 Cent, Snoop Dogg, Daz Dillinger, Xzibit, Mr. Capone-E, Erykah Badu, Murs, Big Pooh, Big Syke, Fabolous, Shade Sheist, Knoc-Turn'al, Ice-T, Рік Росс, Warren G, Lil Jon, Емінем та Lupe Fiasco [11] [12] [13] [14] [15]. Репер The Game менш ніж через 48 годин після смерті Натаніеля записав триб'ют-пісню під назвою «All Doggs Go to Heaven (RIP Nate Dogg)», в якій звучать семпли з вокалом Nate Dogg'а з пісень «Area Codes» і «The Next Episode» [16].

26 березня 2011 року відбулися похорони, проводити в останній шлях Натаніеля прийшли багато друзів і колег, у тому числі Snoop Dogg, Dr. Dre, The Game, Xzibit та багато інших. Похований у місті Лонг-Біч.

У Nate Dogg'a також залишилося двоє синів, які згодом стали реперами: Lil Nate Dogg та NHale. NHale, який раніше займався футболом, нещодавно розпочав музичну кар'єру, ставши джи-фанк виконавцем. Багато музичних критиків зауважують, що голос NHale дуже схожий на голос батька. 5 лютого 2020 року він уже випустив міні-альбом «Young OG» і 20 жовтня того ж року другий міні-альбом «Young Dogg».

Студійні альбоми

• 1997 — G-Funk Classics, Vol. 1 / Death Row Records
• 1998 — G-Funk Classics, Vol. 1 & 2 / Breakaway Records
• 2001 — Music & Me / Elektra Records
• 2008 — Nate Dogg / Aeg Digital Records

Компіляції

• 2002 — Essentials / Victor Records

Мікстейпи

• 2001 — Nate Dogg and Friends / K-Town Records
• 2009 — Tha Bosses / Thump Records
• 2010 — G-Funk Mix / Thump Records

У складі 213

• 2004 — The Hard Way / TvT Records

• Пісня «One More Day» увійшла до саундтреку фільму Dr. Dre - «Murder Was the Case», зі Snoop Dogg'ом в головній ролі (1994)
• Пісня «I Got Love» увійшла до саундтреку фільму «Перевізник» (2002)
• Виконавець великої пісні скетчу The Braided Bunch шоу Doggy Fizzle Televizzle (2002-2003)
• Зіграв самого себе у фільмі «Глава держави» (також виконавець/композитор великої пісні) (2003)
• Трек "Keep it Coming" увійшов до саундтреку гри Need For Speed: Underground (2003)
• Брав участь у озвучуванні анімаційного серіалу «Гетто» (2007)

Nate Dogg був номінований на чотири премії "Греммі".