No. 9 Commando

9-й загін британських командос (англ. No. 9 Commando) — підрозділ спеціального призначення британських командос, що структурно входив до складу британської армії за часів Другої світової війни. Загін сформований восени 1940 року, брав участь у проведенні спеціальних операцій у Франції, в Італії та Греції. Розформований у 1946 році.

9-й загін британських командос
No. 9 Commando
Командос зі складу загону No. 9 Commando після повернення з операції «Партрідж». Район Гарільяно, Італія. 30 грудня 1943
На службі осінь 1940 1946
Країна  Велика Британія
Належність Британські командос
Тип командос
Роль проведення спеціальних операцій
Чисельність загін (батальйон)
У складі 2-га бригада спеціальної служби
Гарнізон/Штаб Криккет
Війни/битви

Друга світова війна
Операції британських командос

Історія

9-й загін британських командос був сформований восени 1940 року з добровольців з числа підрозділів Шотландського командування, що входили до 6-ї та 7-ї окремих рот. Згодом їх реорганізовали у 2-й батальйон спеціальної служби під командуванням підполковника Дж. Сайгерта. У березні 1941 року батальйон був знову розбитий на його складові частини, і 9-й загін був відновлений у Криккеті в Уельсі.

1941

No. 9 Commando здійснив свою першу бойову операцію — операцію «Санстар» вночі з 22 на 23 листопада 1941 року, провівши висадку на французьке узбережжя біля Ульгата. Місія пройшла успішно, британські командос успішно висадилися, виконали бойове завдання та покинули окуповану територію без втрат.

1942

У березні загін No. 2, посилений фахівцями-підривниками із загонів 1, 3, 4, 5, 6, 9 та 12 очолив основну ударну групу при проведенні одної з найславетніших операцій в історії військ спеціального призначення — операції «Колісниця», або, так званий рейд на морський порт Сен-Назер.

Списаний британський есмінець «Кемпбелтаун» був начинений 4,25 тоннами вибухівки (в трюмі були зацементовані 24 глибинні бомби «Mark VII»), рухаючись поздовж атлантичного узбережжя Франції, у супроводі 18 кораблів забезпечення та підтримки, приховано підійшов до морського порту Сен-Назер і далі з розгону врізався у ворота потужного Нормандського сухого доку. У цей час, скориставшись рейвахом, що виник на місці події, командос сміливими діями вивели з ладу значну кількість об'єктів морського порту. Через 8 годин, встановлений на сповільнене підривання вибуховий пристрій, вибухнув, вщент зруйнувавши обладнання доку, вбивши 360 німецьких солдатів, й унеможливив його відновлення до кінця світової війни. У цій операції взяв участь 241 командос, 64 з них загинули в боях з противником чи зникли безвісти; ще 109 — потрапили у полон. Два командос, серед п'яти нагороджених за цей рейд, підполковник Огастес Чарльз Ньюмен та сержант Томас Дюрран, отримали вищу нагороду Хрест Вікторії. Ще 80 командос були відзначені за сміливість та відвагу іншими нагородами.

1945

1 квітня 1945 року 2-га бригада спеціальної служби у повному складі з No. 2, No. 9 , No. 40 та No. 43 під командуванням бригадира Ронні Тода діяла в операції «Роаст» в бухті Комаккьо на північному сході Італії. З початком масштабного наступу союзних військ на півночі країни, командос вели затяті бої з противником, примушуючи його відступити за річку По й своїми діями забезпечуючи фланг 8-ї британської армії.

Британські командос у ході битви знищили три піхотні батальйони, два артилерійські підрозділи та кулеметну роту вермахту. Вояки захопили 946 німецьких солдатів у полон, а також 20 польових гармат і значну кількість мінометів, реактивних установок противника.

Див. також

Примітки

Виноски
    Джерела

      Посилання

      Література

      • Haskew, Michael E (2007). Encyclopaedia of Elite Forces in the Second World War. Barnsley: Pen and Sword. ISBN 978-1-84415-577-4.
      • Messenger, Charles (1985). The Commandos: 1940—1946. London: Kimber. ISBN 0-7183-0553-1.
      • Moreman, Timothy Robert (2006). British Commandos 1940-46. London: Osprey Publishing. ISBN 1-84176-986-X
      • Джон Паркер. История элитных войск. Британские коммандос 1940—2000. Москва: Изографус, ЭКСМО, 2003.(рос.)
      This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.