No. 4 Commando

4-й загін британських командос був сформований 21 липня 1940 після відбору 500 добровольців.

Організаційно загін складався з невеличкого штабного елементу з 6 офіцерів, 4 сержантів, 23 солдатів та 8 військовослужбовців Королівських медичного й артилерійсько-технічного корпусів, що відряджалися до командос. Основними компонентами загону були 10 бойових груп (рот) по 50 осіб під командуванням капітана. Кожна бойова група поділялася на дві секції по 24 вояки з молодшим офіцером на чолі.

Основним озброєнням загону була легка піхотна зброя, а саме гвинтівки «Лі-Енфілд», легкі кулемети Брена, пістолети-кулемети Томпсона; вони практично не мали важкої чи спеціальної зброї, зокрема мінометів та артилерійських систем. До відносно важкої зброї, що застосовувалася бойовими групами командос на полі бою відносилася 13,9-мм протитанкова рушниця «Бойз»[1]. З холодної зброї командос носили бойовий кинджал Фейрберна-Сайкса, який надійшов на озброєння підрозділів для нападу та активного захисту в рукопашному бою.

13 жовтня 1940 року після місячних тренувань та відбору 4-й загін перевезли спеціальним транспортним судном «Гленгайл» до Шотландії.

20 лютого 1941 року, 4-й загін командос був оповіщений, що перекидається до Труна в Шотландії, де візьме участь у навчанні. Однак, після завантаження на борту спеціального десантного судна «Квін Емма», особовий склад був проінформований, що він братиме участь в операції «Клеймор».

4 березня 1941 року силами No. 3 та No. 4 був проведений рейд командос на Західноєвропейському театрі війни. Це була перша масштабна рейдова операція з території Британських островів з метою нападу на окуповані німцями норвезькі Лофотенські острови. Операція «Клеймор» проводилася із залученням компоненту від Королівського ВМФ[Прим. 1].

Безпосередньо командування десантом та рейдом командос бригади спеціальної служби керував бригадир Дж. Гейтон, який мав у своєму підпорядкуванні 250 осіб із загону No. 3 під командуванням майора Дж. Данфорда-Слетера та 250 осіб загону No. 4 на чолі з підполковником Д.Лістером. На підтримку рейдовим діям Королівські інженери виділили секція підривників з 55-ї інженерної роти з другим лейтенантом Х.Тернером. Британський флот та командос підтримували норвезькі вояки під керівництвом капітана М.Лінге.

Британські командос, діючи спільно з норвезькими військовиками, успішно висадилися на практично беззахисні Лофотенські острови, де знищили або вивели з ладу значні промислові потужності з вироблення рибної олії, парафіну, паливо-мастильних матеріалів, потопили 11 німецьких суден загальною водотоннажністю 18 000 тонн. У полон було взято 228 німецьких військових та цивільних фахівців-колаборантів Квінслінга, а також 314 добровольців-норвежців. Але найзначнішим досягненням було захоплення німецької шифрувальної машини Енігма з кодами на озброєному траулері «Кребс». Британці зазнали одну втрату: офіцер випадково поранив себе з револьвера під час проведення операції.

Наприкінці 1941 року група медиків від загону No. 4 Commando взяла участь у спеціальній операції «Арчері», що проводилася силами загону No. 3[Прим. 2] за підтримки кораблів британського флоту з метою дезорганізації тилу німецьких військ на окупованому ними норвезькому острові Вогсей у Согн-ог-Ф'юране. Для проведення операції «Арчері» британський штаб об'єднаних операцій залучив значну кількість флоту[Прим. 3].

У березні 1942 року британські командос провели операцію «Колісниця», або, так званий рейд на морський порт Сен-Назер. До спеціальної операції залучались загін No. 2, який посилювався фахівцями-підривниками із загонів 1, 3, 4, 5, 6, 9 та 12.

Списаний британський есмінець «Кемпбелтаун» був начинений 4,25 тоннами вибухівки (в трюмі були зацементовані 24 глибинні бомби «Mark VII»), рухаючись поздовж атлантичного узбережжя Франції, у супроводі 18 кораблів забезпечення та підтримки, приховано підійшов до морського порту Сен-Назер і далі з розгону врізався у ворота потужного Нормандського сухого доку. У цей час, скориставшись рейвахом, що виник на місці події, командос сміливими діями вивели з ладу значну кількість об'єктів морського порту. Через 8 годин, встановлений на сповільнене підривання вибуховий пристрій, вибухнув, вщент зруйнувавши обладнання доку, вбивши 360 німецьких солдатів, й унеможливив його відновлення до кінця світової війни. У цій операції взяв участь 241 командос, 64 з них загинули в боях з противником чи зникли безвісти; ще 109 — потрапили у полон. Два командос, серед п'яти нагороджених за цей рейд, підполковник Огастес Чарльз Ньюмен та сержант Томас Дюрран, отримали вищу нагороду Британії — Хрест Вікторії. Ще 80 командос були відзначені за сміливість та відвагу іншими нагородами.

Командир загону No. 4 Симон Фрезер, 15-й лорд Ловат після повернення з операції «Ювілей». 19 серпня 1942

У квітні No. 4 Commando за підтримки 50 військовиків з канадського Карлетонського та Йоркського полку й Королівських інженерів, узяли участь у проведенні операції «Аберкромбі» — невеликому рейді на французьке місто Нефшатель. Головним завданням операції було ведення розвідки боєм, захоплення полоненого, знищення та виведення з ладу об'єктів берегової оборони і батареї прожекторів німців. Через відсутність значної кількості противника та помилкові дані розвідки операція пройшла в цілому безрезультатно. Група з 12 чоловіків, що мала вивести з ладу прожектори берегової оборони, повернулася, не виконавши завдання. Одночасно проводилися випробування новітнього десантно-висадочного засобу LCA — різновиду десантного катера Королівського військово-морського флоту Великої Британії.

19 серпня 1942 британські командос провели наступний великий рейд — цього разу на морський порт у Дьєппі. Основною ударною силою десантного угруповання була канадська 2-га піхотна дивізія, яку підтримували загони No. 3 та No. 4 Commando.

Група командос[Прим. 4] вступила у бій з артилерійською батареєю у Варанжвіль-сюр-Мер. Переважна більшість No. 4 Commando вдало виконала завдання та повернулася до бази. Капітан Патрік Портус був нагороджений за бойові заслуги у цьому рейді хрестом Вікторії.

Британські командос зі складу загону No. 4 ведуть вуличний бій під прикриттям плаваючих танків Sherman DD у місті Уїстреам. плацдарм «Сорд». 6 червня 1944

6 червня 1944 з початком масштабного вторгнення союзних військ до континентальної Європи, 1-ша бригада спеціальної служби (No. 3, No. 4, No. 6 та No. 45 загони командос) висадилася в секторі «Квін Ред» на плацдармі «Сорд». Загін No. 4, посилений 1-ю та 8-ю бойовими групами французьких командос зі складу No. 10, після висадки діяв на лівому фланзі сил вторгнення й у наслідок ситуації, що склалася, протягом двох місяців вів запеклі бої у своєму секторі оборони.

У листопаді з початком битви на Шельді британські командос 4-ї бригади спеціальної служби та No. 41 Commando брали участь у висадці морського десанту на голландському острові Валхерен. Штурм німецьких позицій здійснювався одночасно з двох напрямків: командос висаджувалися з моря, водночас 2-га канадська та 52-га британська піхотні дивізії атакували із суходолу по насипах та дамбах. No. 4 Commando висадився на плацдармі біля Фліссінген, а No. 41 та 48 поблизу Весткапелле. У другому ешелоні сил морського десанту йшов 47-й загін командос. Протягом тижня на острові тривали затяті бої з німецькими військами, але нарешті британсько-канадські війська опанували Валхерен, захопивши у полон близько 2900 військовополонених солдатів Вермахту.