Non ho l'età

Героїня пісні співає про те, що вона ще дуже молода, щоб мати серйозні стосунки з молодиком. Вона навіть не дозволяє собі гуляти з ним. Дівчина пропонує своєму коханому почекати, поки вона підросте, і тоді вона подарує йому все своє кохання[1].

Джільола Чінкуетті — виконавиця пісні

Свій перший сингл «Penso alle cose perdute» Джільола Чінкветті записала в 1963 у віці 15 років, а в 16 років вона стала переможницею фестивалю молодих виконавців у Кастрокаро, виконавши дві пісні італійського композитора Джорджо Габера: «Sull'Acqua» (укр. На воді) і «Le Strade Di Notte» (укр. Нічні дороги)[2].

Проте справжній успіх чекав співачку на XIV фестивалі італійської пісні в Сан-Ремо, на якому вона і виконала пісню «Non ho l'étà». До 1971 на фестивалі кожна пісня виконувалася двічі двома різними виконавцями в різних оркестрових аранжуваннях. Це доводило, що фестиваль був конкурсом пісні, а не виконавців[3], тому пісню «Non ho l'étà» також виконала Патріча Карлі, але в іншій аранжуванні.

1 лютого 1964 пісня здобула перемогу в Сан-Ремо, а представницею Італії на Євробаченні була обрана саме Джільола Чінкуетті, яка виконала пісню ніжним, але в той же час, сильним голосом. До того ж, за змістом[1] пісня більше підходила не 25-річній Патрічі Карлі, а Джільоли, яка тоді була ще неповнолітньою.

Конкурс пісні Євробачення 1964 проведений 21 березня 1964 в Копенгагені, столиці Данії. Джільола Чінкуетті виступила під номером 12 після представника Португалії Антоніу Калварі з піснею «Oração» та перед Сабахудіном Куртом, який представляв Югославію з піснею «Zivot je sklopio krug». Примітно те, що обидва цих виконавця в підсумку посіли останнє місце, не набравши жодного бали.

З піснею «Non ho l'étà» Джільола Чінкуетті здобула переконливу перемогу, набравши 49 балів з 75 можливих та обігнавши найближчого конкурента, британця Метта Монро, на 32 бали.[4].

Повна запис конкурсу Євробачення-1964 разом із записом Євробачення-1956 згоріла під час пожежі в даньському телецентрі в 1970-ті. Збереглися лише записи радіотрансляцій конкурсу та неповний запис виступу Джільоли Чінкуетті після оголошення її переможницею. Цей запис зроблений іншим мовником[4].

Бали, отримані Італією

																Усього
Італія	5	5	—	—	5	5	—	5	3	3	5	5	3	5	—	49

Система голосування була наступна: кожна країна вибирала трійку лідерів. Найкраща, на їхню думку, пісня отримувала 5 балів, друга — 3 бали, а третя — 1 бал. У разі, якщо голоси членів журі були б віддані лише двом країнам, то вони отримали б 6 і 3 бали відповідно. Якщо голоси всіх членів журі дісталися б лише одній країні, то вона отримала б 9 балів. Таких ситуацій на конкурсі не сталося.

Італія з самого початку захопила лідерство у голосуванні та забезпечила собі такий відрив, що вже в середині голосування був ясний переможець конкурсу. Пісня отримала найвищий бал від Люксембургу, Нідерландів, Фінляндії, Австрії, Великої Британії, Португалії, Югославії та Бельгії.

Після перемоги на Євробаченні-1964 Джільола записала кілька версій пісні іншими мовами[5][6]:

• Англійська версія: «This is My Prayer» (укр. Це моя молитва).
• Іспанська версія: «No Tengo Edad» (укр. Я ще маленька).
• Німецька версія: «Luna nel blu» (укр. Місяць у блакитному кольорі) — назва італійською мовою.
• Французька версія: «Je suis à toi» (укр. Я твоя).
• Японська версія:夢見る 思い (укр. Мрія).

• Eurovision Song Contest 1964