Pleurotus nebrodensis

Вперше гриб описаний в 1863 році італійським мікологом Джузеппе Інценгою під назвою Agaricus nebrodensis. Інценга назвав цей вид «найсмачнішим грибом мікологічної флори Сицилії». У 1886 році французький міколог Люсьєн Келе відніс вид до роду плеврот (Pleurotus).

Видовий епітет nebrodensis походить від назви гірського хребта Неброді, розташованого на півночі Сицилії.

Ендемік Сицилії. Ареал цього виду обмежений горами Мадоніє в північній частині острова. Трапляється на багатих вапном ґрунтах, де росте рослина Prangos ferulacea з родини окружкових.

• Шапинка до 14,5 см в діаметрі, опукла, сплощена, згодом втиснута і лійчаста, зазвичай рівномірно забарвлена, кремова. Край підвернутий або піднятий.
• М'якуш кремового кольору, щільний або жорсткий, зі слабким борошнистим смаком, при сушінні стає сірчано-жовтим.
• Гіменофор пластинчастий, пластинки часті, майже вільні від ніжки, спочатку білого або жовтуватого кольору, з віком рожевіють.
• Ніжка 2,1-7,5 см завдовжки і 1,4-3 см завтовшки, зазвичай ексцентрична, булавоподібної форми, гладка, світло-кремового кольору, хвиляста. Кільце відсутнє.
• Споровий порошок кремового або світло-кремового кольору. Спори 12,5-18 × 5,2-6,1 мкм, фасолеподібної форми, гладкі, незабарвлені. Базидії чотирохспорові, 40-50 × 10-14 мкм. Гіфальна система мономітична, гіфи з пряжками.

Найближчий до Pleurotus nebrodensis вид — Pleurotus eryngii, що росте на інших рослинах з родини окружкових.

• Gargano, M.L.; Saitta, A.; Zervakis, G.I., Venturella, G. Building the jigsaw puzzle of the critically endangered Pleurotus nebrodensis: historical collection sites and an emended description // Mycotaxon : journal. — 2011. — P. 107—114.