Rattus ranjiniae

Поширення

Ендемік у південній Індії (Керала). Відомий на висотах від рівня моря приблизно до 1000 м над рівнем моря. Це нічний і рийний вид. Хоча було виявлено, що займає орні землі, затоплені області й заплавні оброблені поля, здається, має обмежений ареал[2].

Морфологія

Великий гризун, голова та тіло завдовжки 162—261 мм, хвіст — 187—232 мм, стопа — 44—47 мм, вуха — 18—21 мм[3].

Зовнішність

Хутро довге, посипане колючим волоссям, особливо уздовж спини. Верхні частини чорнувато-коричневі, темніші на хребті, а вентральні частини білуваті. Вуса коричневі з білим кінчиком. Задня частина ніг — світло-палева. Хвіст рівний, коротший, ніж голова і тіло, рівномірно темний.

Загрози та охорона

Перетворення сільськогосподарських угідь (наприклад, житлове будівництво) та більш широке використання пестицидів та інших агрохімікатів представляють серйозну загрозу для виду. Також, здається, загрожує посилення конкуренції з Rattus rattus wroughtoni. Цей вид не зустрічається в охоронних територіях[2].

Етимологія

Доктор (міс) Ранджині (англ. P. V. Ranjini) зібрала перші відомі зразки цього пацюка. Ранджині працювала в лабораторії цитогенетики кафедри зоології Бенараського індуїстського університету в Індії в 1966 році[4].

Примітки

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. The IUCN 2016
  3. V.C.Agrawal, Taxonomic studies on Indian Muridae and Hystricidae (Mammalia: Rodentia), in Records of the Zoological Survey of India, vol. 180, 2000, pp. 1-177. (англ.)
  4. Beolens, B.; Watkins, M.; Grayson, M. The eponym dictionary of mammals. — Baltimore : JHU Press, 2009. — С. 337. — ISBN 0801893046.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.