Пацюк

Припускається, що слово пацюк первісно означало «порося» і пізніше було перенесено на гризунів: у зв'язку з тим, що жирний пацюк схожий на порося[4].

Серед інших назв — криса, засвідчена у Грінченка[5] й ЕСУМ, не виключене російське походження слова в українській мові[6]. Нерідко пацюків називають щурами[7], проте в теріології назва «щур» стосується іншого роду гризунів — Arvicola[8][9], і таке застосування назви відмічено в Словнику української мови[7].

Завдовжки 8—30 см, хвіст приблизно такої ж довжини, маса тіла зазвичай не перевищує 500 грамів.

Пацюки мають коричневе, сіре або чорне хутро, що вкриває їхні тіла, за винятком вух, хвоста і ніг. Їх слух чудовий, очі пристосовані для нічного способу життя.

Пацюки не мають потових залоз, а тому тепло передається переважно голими ділянками, такими як хвіст і вуха. Залежно від виду, самиці мають від двох до шести пар сосків. Зубна формула: I 1/1, C 0/0, P 0/0, M 3/3 = 16 зубів. Найбільш великими зубами є постійно зростальні різці. Пацюки постійно повинні гризти, щоб тримати різці в межах певної довжини. Зуби, у поєднанні з потужними м'язами щелеп, дають змогу їм жувати майже все, навіть на бетонних спорудах й свинцевих трубах були знайдені відмітини їхніх зубів.

За останнім зведенням «Ссавці світу» (2005 рік) у складі роду визнають 66 видів. Більшість з них поширені в Південно-Східній Азії, Новій Гвінеї, Австралії, багатьох тихоокеанських островах. Трапляються переважно в лісах тропіків і субтропіків. Два види набули всесвітнього поширення, в місцях проживання людини, вони живуть, зокрема, і в Україні:

• Пацюк чорний (Rattus rattus)
• Пацюк сірий (Rattus norvegicus).

Вважають, що обидва види в Україні є інвазійними: пацюк чорний з'явився в античні часи (найдавніша знахідка в Україні — в Ольвії) у час розвитку морської торгівлі; пацюк сірий, або мандрівний, — у період між 1750 та 1850 роками. Поява пацюка сірого спровокувала скорочення ареалу і різкий спад чисельності пацюка чорного. На сьогодні пацюк чорний є одним із найпоширеніших видів світової фауни (нарівні з людиною і хатньою мишею). Часто він є джерелом заразних хвороб (наприклад, чуми, лептоспірозу).

У наукових дослідженнях часто використовують лабораторних пацюків (як правило, альбіносів). Часто лабораторних пацюків утримують як свійських тварин.

• Пацюк малий (Rattus exulans) — третій за поширенням вид пацюків.

Срібна пам'ятна монета НБУ «Рік Пацюка» 2008 рік

Пам'ятна монета НБУ номіналом 5 грн «Рік Пацюка» 2020 рік

• Колись існувала думка, що пацюки залишають корабель, який тоне, начебто маючи містичну силу передбачати катастрофу. Це не так. Пацюки живуть у глибоких і низьких тайниках судна. Таким чином, пацюкам першим стає відомо про воду, що надходить у корабель. Гризуни залишають затоплені місця, безперервними пронизливими криками тривоги попереджаючи інших пацюків. Тому вигляд орди пацюків, що снує по верхніх палубах корабля не має нічого спільного з екстрасенсорикою, але з розумінням того, що відбувається в цей момент[10].
• У деяких регіонах України «пацюком» називають порося (пор. «паця»). Також переносно та зневажливо «пацюком» називають іноді товсту людину[11].
• У пацюків, як і у людей, є певні ділянки тіла, що реагують на лоскіт. У відповідь на неї пацюки видають ультразвукові сміхоподібні вокалізації. Аналізуючи записи цих вокалізацій і роботу мозку пацюків за допомогою імплантованих у нього електродів, вчені визначили, які нейрони пов'язані з реакцією на лоскіт і сміх — вони виявилися розташовані в соматосенсорній корі[12]
• Розмовне слово «пацан» («хлопчак») вважають спорідненим з «пацюк» (як у значенні «щур», так і в значенні «порося»). У російській це слово може бути запозиченням з української[4].

• Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, 1999, ISBN 0-8018-5789-9. (англ.)