Rheinmetall

Друкарська машинка (1920 рік) виробництва компанії Rheinmatall, яка була змушена виготовляти не військову продукцію після Першої світової війни.

В 1889-му підприємець і винахідник Генріх Ерхардт створив невелику компанію з виробництва озброєння, зокрема боєприпасів. Пізніше компанія розширила виробництво за рахунок випуску артилерійських систем і стрілецької зброї. На початок Першої світової війни компанія стала найбільшим виробником озброєння в Німеччині. На січень 1914-го чисельність її робітників перевищувала вісім тисяч чоловік, до 1915-го — 14 тисяч, а до кінця війни — 48 тисяч. На кінець 1917-го компанія щодня виробляла понад 2,5 мільйона патронів і снарядів, понад 500 пістолетів, гвинтівок та кулеметів, до 50 різних артилерійських і зенітних гармат.^{[джерело?]}

Після підписання Версальського договору в липні 1919-го року Німеччині було заборонено випускати великокаліберне озброєння, яке було основним у виробництві Rheinmetall. У результаті компанія змушена була переорієнтуватися на випуск цивільної продукції.

З середини 30 років XX століття компанія Rheinmetall-Borsig AG (в 1933-му Rheinmetall викупила збанкрутілу залізничну фірму August Borsig GmbH) почала інтенсивно нарощувати виробництво озброєння від пістолетів та кулеметів до автоматичних гармат, протитанкових гармат, гаубиць та бронепоїздів. 1937 року у підрозділі компанії Rheinmetall-Borsig AG, — фірма Alkett, налагодила під Берліном виробництво танків, які за технічною документацією проходили як тракторна техніка для сільського господарства (через обмеження, передбачені Версальським договором). В 1941-му відбулася зміна всього керівництва компанії на офіцерів військових структур третього рейху. Rheinmetall перейшла в підпорядкування державного концерну Reichswerke AG Hermann, який відповідав за управління військовими заводами Німеччини. З тих пір компанія поступово нарощувала свої потужності і зараз є однією з провідних з випуску збройної техніки в Європі.^{[джерело?]}

Продукція:

• Броньовані гусеничні, колесні та вантажні транспортні засоби
• Зброя та боєприпаси
• Баштові системи артилерійського вогню
• Системи ППО та комплектуючі
• Системи військового та індивідуального захисту на морі, в повітрі та на суші
• Системи контролю, комунікації, керування і розвідки
• Електронна оптика
• Системи компьютерної симуляції і тренингу
• Технології ABC-мобільної розвідки
• Системи прицілювання та ведення вогню
• Індивідуальне оснащення піхоти майбутнього
• Навігаціонне обладнання
• Артилерійське обладнання літаків
• Виробничі та тестувальні центри

Деякі історично відомі вироби:

• 1935 -MG-34,
• 1940 -MG-15,
• 1940 -MG-131,
• 1941 -MG-17,
• 1969 -MG-3,
• 1969 -Marder ,
• 1976 - Spz 2 Luchs ,
• 1976 -Condor UR-425,
• 1979 -TPz 1 Fuchs,
• 1989 -Wiesel,
• 2006 -GTK Boxer,
• 2007 -Puma,
• 2011 -TH-495.

9 лютого 2011 Міністр оборони РФ Анатолій Сердюков та голова Rheinmetall AG Клаус Еберхар підписали угоду про збудову центру бойової підготовки і симулятор бойових дій військ місткістю до 30 тис. солдат і офіцерів на рік на полігоні в м. Муліно (Нижньогородська область, загальна площа полігону 500 км²), загальною вартістю 120 млн. €.

Навчальний центр мав бути завершений в червні 2014[6]. Але внаслідок агресії Росії проти України в Криму та прийняте рішення Ради міністрів ЄС про введення проти Росії відповідних європейських санкцій, уряд Німеччини в березні 2014 зупинив співробітництво концерну з Росією[7].

Джеймс Льюїс (Центр Міжнародних та стратегічних досліджень): «Я не думаю, що німецька компанія зіграла в <підвищенні боєздатності російської армії> вирішальну роль, особливо враховуючи, що проект у Муліно був заморожений під натиском уряду в Берліні. …Але я б не став применшувати й користь, отриману російською армією від співпраці з Rheinmetall, яка не тільки надала російській армії обладнання зв'язку і передові технічні засоби навчання особового складу, а й допомогла їй чітко сформулювати свою нову військову доктрину.»[8]

Rheinmetall планує доопрацювати проєкт новітньої танкової 130 мм гармати до 2024 року.[9] Такі строки узгодженні із графіком розробки майбутнього європейського танка MGCS (Main Ground Combat System). За планом концептуальний вибір озброєння має відбутися наприкінці 2022 року, а етап демонстрації — у 2024-ому.

• Офіційний сайт концерну (нім.)
• Український мілітарний портал