Rolls-Royce Eagle

Коли в серпні 1914 р. розпочалася Перша світова війна, Королівська авіаційна фабрика замовила фірмі Rolls-Royce розробку нового двигуна повітряного охолодження потужністю 200 к.с. Однак спеціалізацію фірми були двигуни водяного охолодження, і, попри початкові заперечення замовника, було погоджено, що новий двигун буде охолоджуватись водою[1].

Розробкою нового двигуна керував Генрі Ройс зі свого будинку у графстві Кент. За основу було взято 6-циліндровий двигун автомобіля «Silver Ghost», а також використовувалися елементи конструкції Mercedes 35 PS. Потужність збільшили за рахунок подвоєння кількості циліндрів і збільшення обертів, тому для збереження швидкості обертання гвинта 1100 об/хв був розроблений планетарний редуктор. Система газорозподілу була змінена для покращення характеристик та зниження інерції: замість бічних клапанів впроваджено верхньоклапанний механізм з одним розподільним валом (SOHC)[2]; при цьому майже повторили оригінальну схему з коромислами, що проходили через бічні отвори у запиналі, використану в німецьких рядних 6-циліндрових двигунах Mercedes D.I, D.II та D.III.

Двигуни Eagle на фабриці в Дербі, 1919 р.

3 січня 1915 р. Адміралтейство замовило 25 нових двигунів. Перший запуск Eagle відбувся на випробувальному стенді фабрики Rolls-Royce в Дербі в лютому 1915 р.; двигун розвинув 225 к.с. при 1600 об/хв. Кількість обертів швидко збільшили до 1800, а потім у серпні — до 2000, при цьому потужність сягнула 300 к.с. В ході подальших випробувань було прийнято рішення використовувати двигун при 1800 об/хв (потужність 255 к.с.) з можливістю короткочасного форсування до 1900 об/хв. Перший політ бомбардувальника Handley Page O/100 відбувся у грудні 1915 р. — це був перший політ літака з двигунами Rolls-Royce.

В ході подальшого розвитку Eagle його потужність поступово досягла 360 к.с. у лютому 1918, коли розпочався випуск восьмої модифікації. Протягом війни компанія докладала зусиль для збільшення виробництва двигунів, щоб задовільнити потреби Військового департаменту, однак опиралася налагодженню ліцензійного виробництва іншими фірмами, мотивуючи це тим, що вони не зможуть забезпечити належної якості [3].

Після війни було розроблено модифікацію Mark IX для цивільного використання. Загалом був випущений 4681 двигун Eagle[4].

Rolls-Royce Eagle VIII

Eagle I (Rolls-Royce 250 hp Mk I)

(1915 г.) 225 к.с., побудовано 104 двигуни правого та лівого обертання.

Eagle II (Rolls-Royce 250 hp Mk II)

(1916 г.) 250 л.с., побудовано 36 шт.

Eagle III (Rolls-Royce 250 hp Mk III)

(1917-1927 гг.) 250 л.с., ступінь стиску збільшено до 4,9:1; посилені поршні. Побудовано 110 шт.

Eagle IV (Rolls-Royce 250 hp Mk I)

(1916-17 гг.) 270/286 к.с., побудовано 36 шт.

Eagle V (Rolls-Royce 275 hp Mk I)

(1916-17 гг.) 275 л.с., збільшено підйом клапанів. Побудовано 300 шт.

Eagle VI (Rolls-Royce 275 hp Mk II)

(1917 г.) 275 л.с., вперше впроваджено подвійне запалювання. Побудовано 300 шт.

Eagle VII (Rolls-Royce 275 hp Mk III)

(1917-18 гг.) 275 к.с., побудовано 200 шт.

Eagle VIII

(1917-1922) 300 л.с., численні зміни конструкції, побудовано 3302 шт.

Eagle IX

(1922-1928) 360 л.с., розроблений для цивільного використання, побудовано 273 шт.

Двигуни Eagle выставлені:

• в Музеї науки в Лондоні
• в Канадському музеї авіації і космосу в Оттаві
• у Південноафриканському національному музеї військової історії в Йоханнесбурзі
• у Південноафриканському музеї ВПС у Порт-Елізабет
• у Промисловому музеї Дербі виставлений один з вигунів літака, на якому Олкок и Браун перетнули Атлантику[5].

Шаблон:Pistonspecs