Rosa pisocarpa

Кущі, нещільно скупчені або в густих заростях. Стебла від висхідних до прямовисних, (2)4–20(25) дм, відкрито гіллясті. Кора ± сиза в молодому віці, темно-червонувато-коричнева або тьмяно-червона з віком, гола. Підприлисткові колючки зазвичай парні, прямовисні, рідко вигнуті, зазвичай шилоподібні, 2–10 × 2–4 мм; міжвузлові колючки рідкісні або відсутні. Листки 5–10(13) см. Прилистки 8–22 × 2–5 мм. Ніжки й ребра іноді з колючками, голі або волохаті, іноді залозисті. Листочків 5–7(9); ніжки 8–12 мм; пластинки еліптично-яйцюваті, (15)20–45(60) × 9–16(20) мм, основа від клиноподібної до тупої, поля зубчасті, верхівка гостра, іноді тупа, низ блідо-зелений, зазвичай мало-запушений, не залозистий, верх зелений, тьмяний, голий, рідко запушений. Суцвіття — 1–12-квітковий щиток, іноді волоть або поодинокі квіти. Квітки діаметром 2.4–3.8 см. Чашолистки розлогі, яйцювато-ланцетні, 10–17 × 1.5–3 мм, кінчик 3–7(10) × 1.5–2.5 мм, краї цілі. Пелюстки поодинокі, від рожевих до насичено-рожевих, 12–18 × 10–18 мм. Плоди шипшини яскраво-червоні, кулясті, іноді майже кулясті або яйцюваті, 7–15 × 7–13 мм, м'ясисті, голі, не залозисті, рідше залозисті, шийка (0)1–1.5 × 1.5–3.5 мм; чашолистики стійкі, випростані. Сім'янок 5–35, жовтувато-коричневі, 3–4 × 1.5–2.5 мм. 2n = 14, 28[1].

Період цвітіння: червень — серпень[1].

Поширений на півдні Британської Колумбії, на заході Орегоні, на заході Вашингтону, на півночі Каліфорнії[1][2][3].

Населяє узбережжя, береги річок, прибережні райони, відкриті та низькі місця, осокові луки, болота, придорожні живоплоти, зарості, гірський дубовий пояс, окрайці луків, узбіччя доріг у лісах, сезонно вологі відкриті ділянки середньо-гірних лісів; на висотах 30–2100 м.