Tokyo Mew Mew

За сюжетом двотомного продовження, Tokyo Mew Mew a La Mode, Ітіґо і Масая їдуть в Англію, аби вивчати зникаючі види тварин. Команда Мяу Мяу продовжує боротьбу з химерами, які залишилися після прибульців. Їм також доходиться зіткнутися з новою загрозою — групою «хрестоносців Святої Рози», яка хоче завоювати світ і створити в ньому утопію. Тимчасовим лідером Мяу Мяу стає Беррі Сіраюкі, яка недавно приєдналася до команди. Вона стає першою Мяу Мяу, якій вдалося злитися з ДНК відразу двох рідкісних тварин: андського леопарда і лазаючого зайця. Як одна з найсильніших Мяу Мяу, Беррі стає ціллю двох хрестоносців, які нападають на неї в школі. Ітіґо повертається і допомагає в бою проти них. Щоб завдати вирішальний удар, хрестоносці гіпнотизують жителів Токіо і спрямовують їх проти Мяу Мяу. Беррі і її друг дитинства Тасуку Мегуро, які нещодавно усвідомили свою любов один до одного, знімають гіпноз і змінюють почуття в серцях хрестоносців.

Написана Рейко Йосідою і проілюстрована Мією Ікумі, манґа Tokyo Mew Mew публікувалася в журналі Nakayoshi з вересня 2000 року по лютий 2003 року. Згодом 29 глав були об'єднані видавництвом Kodansha у сім танкобонів, перший з яких був опублікований 1 лютого 2001 року, а останній — 4 квітня 2003 року. Історія Tokyo Black Cat Girl була опублікована в Nakayoshi у лютому 2000 року[9][10]. У квітні 2003 року на сторінках Nakayoshi з'явилося продовження оригінальної манґи під назвою Tokyo Mew Mew a la Mode. Ця двотомна манґа була написана виключно Мією Ікумі і публікувалася до лютого 2004 року[9][10].

Манґи Tokyo Mew Mew і Tokyo Mew Mew a la Mode були ліцензовані компанією Tokyopop для публікації англійською мовою. Перший том основної серії був виданий 8 квітня 2003 року, наступні томи виходили кожного місяця, сьомий том був опублікований 11 травня 2004 року[11][12]. Надалі були опубліковані два томи Tokyo Mew Mew a la Mode; перший — 7 червня 2005 року, а другий — 8 грудня 2006 року[13][14]. На відміну від японського видання кожна глава у виданні Tokyopop мала назву[15][16]. Манґа англійською мовою була видана компанією Chuang Yi в Сингапурі[17]. Компанія Carlsen Verlag придбала ліцензію на видання манґи і видала її німецькою, данською і шведською мовами[18]. Оригінальна манґа публікувалася також і в інших країнах: у Франції (Pika Édition)[19], у Польщі (Japonica Polonica Fantastica)[20], у Фінляндії (Sangatsu Manga)[21], в Іспанії (Norma Editorial)[22][23]. Tokyo Mew Mew стала однією з перших манґ, виданих компанією Public Square Books у Північній Америці іспанською мовою[24].

Манґа Tokyo Mew Mew була адаптована студією Studio Pierrot у 52-серійне аніме, режисер — Норіюкі Абе. Телемовлення, яке здійснювалося каналами TV Aichi і TV Tokyo, почалося 6 квітня 2002 року і припинилося 29 березня 2003 року[25]; транслювалася одна серія в тиждень[26][27]. Більшість музикальних композицій до аніме було створено Такаюкі Негісі під керівництвом Сіна Йосімури. В опенінгу була використана пісня «My Sweet Heart» (виконавець — Ріка Комацу). В ендінгу у виконанні п'яти сейю, які озвучили головних героїнь, лунає пісня «Koi wa A La Mode». В Японії серіал був випущений на дев'яти DVD-дисках, куди також увійшов додатковий контент[28][29].

Пізніше аніме-серіал Tokyo Mew Mew був ліцензований компанією 4Kids Entertainment для релізу англійською мовою. В анонсі компанія повідомила, що мультфільм буде перейменований у Hollywood Mew Mew, і що завдяки локалізації і монтажу глядачі не знайдуть у ньому нічого спільного з японським оригіналом[30]. У наступних прес-релізах компанії фігурувала нова назва серіалу The Mew Mews, а також оригінальна Tokyo Mew Mew[31]. 19 лютого 2005 року на каналі Fox Kids відбулася прем'єра серіалу, який тепер отримав назву Mew Mew Power. У серіалі були змінені імена персонажів і назви серій, були урізані сцени і змінені деякі сюжетні моменти. Змін зазнала також і музика — у ролі опенінгу була використана пісня «Team Up» у виконанні співачки Брі Шарп[32]. У Сполучених Штатах всього було показано 23 серії, а згодом через відкликання ліцензії компанія 4Kids Entertainment припинила мовлення[33]. Серіал був показаний у Канаді на каналі YTV[34] і Великій Британії на Pop Girl; до нього були додані три нові серії[35][36].

Хоча серіал Mew Mew Power не був виданий у Північній Америці в форматі домашнього відео, 10 серій від 4Kids були випущені на DVD-дисках в Австралії і Новій Зеландії компанією Magna Pacific[37][38], а у Південній Африці також на DVD вийшли всі 26 серій Mew Mew Power[39]. Аніме Mew Mew Power було ліцензовано компанією Arès Films для регіонального мовлення у Франції, яка пізніше, у лютому 2006 року, випустила 9 серій на одному DVD[40]. Компанія також ліцензувала інші серії оригінального аніме, випустивши їх на двох бокс-сетах[41][42].

У 2002 році компанією Takara були випущені 2 комп'ютерні ігри, засновані на серії Tokyo Mew Mew. Перша гра, Hamepane Tōkyō Myū Myū (яп. はめパネ 東京ミュウミュウ), у жанрі пазл для платформи Game Boy Advance, була випущена в Японії 11 липня 2002 року[43].

Друга гра, Tōkyō Mew Mew – Toujou Shin Mew Mew! – Minna Issho ni Gohoushi Suru Nyan (яп. 東京ミュウミュウ 登場 新ミュウミュウ! みんないっしょにご奉仕するにゃん), вийшла в Японії 5 грудня 2002 року. Ця покрокова рольова гра для консолі PlayStation, в якій гравець керує новою Мяу Мяу на ім'я Рінго Акаї (яп. 赤井 りんご Акаї Рінго), а також п'ятьма головними героїнями. Вони повинні захищати острів Рінго від Кіссю, химер і прибульця на ім'я Гатеу де Рої (яп. ガトー•デュ•ロワ)[44]. Персонажі Рінго і Гатеу були створені Мією Ікумі згідно з побажаннями компанії Takara. Ігрових персонажів озвучили ті ж сейю, що і в оригінальному аніме-серіалі, Рінго була озвучена Таеко Каватой, Гатеу — Рьотаро Окіаю. Ікумі була задоволена новими персонажами і виявила бажання додати Рінго до майбутньої манґи як основного персонажа[45]. Рінго пізніше з'явилася в додатковій главі другого тому манґи Tokyo Mew Mew a la Mode[46].

Tokyo Mew Mew Original Soundtrack
Студійний альбом
Дата випуску	25 вересня 2002
Жанр	Саундтрек
Тривалість	38:08
Мова	японська
Лейбл	NEC
Хронологія
Попередній Tokyo Mew Mew à La Moded Наступний

На основі серії Tokyo Mew Mew компанією King Records було випущено декілька компакт-дисків. Перший CD-сингл містив повну караоке-версію пісні «Koi wa A La Mode» у виконанні п'яти сейю, а другий сингл був виконаний Сакі Накадзімою, яка озвучила Ітіґо[47].

24 липня 2002 року було випущено колекційне обмежене видання, яке складалося з п'яти дисків з піснями персонажів Tokyo Mew Mew і реміксом пісні «Koi wa A La Mode»[48][49]. Окремі диски з піснями персонажів надійшли в продаж 4 вересня 2002 року[49][50][51]. 25 грудня того ж року вийшов CD-збірник з переробленими версіями двох пісень з серіалу[52][53]. Другий CD з п'ятьма піснями у виконанні Накадзіми бул випущений 26 лютого 2003 року[54].

Перший повний саундтрек аніме під назвою Tokyo Mew Mew Original Soundtrack був випущений 25 вересня 2002 року компанією NEC. До нього увійшли опенінг і ендінг композиції, а також 27 мелодій фонової музики[55]. 22 січня 2003 року NEC випустила другий саундтрек; до його складу увійшли опенінг і ендінг композиції і 29 додаткових мелодій[53][56]. 26 березня 2003 вийшли два CD-диска: Tokyo Mew Mew Super Best Hit — Cafe Mew Mew side і Tokyo Mew Mew Super Best Hit — Tokyo Mew Mew side. Кожен з них складався з 10 найпопулярніших мелодій серіалу[57][58].

Манґа Tokyo Mew Mew a La Mode отримала змішані відгуки. Критики хвалили її за сучасне подання концепції махо-сьодзьо з усіма перевагами та недоліками[72]. На сайті «Manga Life» твір було названо класичною манґою для дівчаток віком від 10 до 14 років; поєднання кумедних персонажів з великими очима, шкільного середовища, підліткових емоцій і романтики, на думку оглядача, дає зрозуміти, для якої вікової категорії призначена манґа[77]. Майк Дунган з Mania Entertainment визнав оригінальну серію «цілком чарівною» і відзначив, що a la Mode є гідним продовженням, «такою ж веселою і захоплюючою» як і оригінальна манґа. Рецензент зауважив, що велика кількість гумору проявляється навіть у розпал бою. Беррі була названа веселим, енергійним і життєрадісним персонажем, а Тасуку — прекрасною парою для неї. Оглядач також позитивно оцінив використання в манзі декількох шрифтів для запису діалогів і внутрішніх думок персонажів[73].

Інші критики побачили головну героїню Беррі занадто поверхневою, а сиквел — таким, що не може запропонувати читачу абсолютно нічого нового; була відзначена схожість костюмів хрестоносців Святої Рози з аналогами з серіалу Sailor Moon. Джанет Крокер, Шеннон Фей і Кріс Істел розкритикували A la Mode за костюм персонажа Дюка, який нагадував одяг націоналістичної організації Ку-клукс-клан[74]. Герріті визнала, що a La Mode стала гарним приводом для нового привернення уваги до Tokyo Mew Mew, і що Беррі стала «типовою головною героїнею», яка сподобається прихильникам серії[75]. Джессіка Чобот на сайті IGN піддала мангу критиці, зазначивши, що цей твір спочатку може сподобатися читачеві, але згодом швидко набридне йому. На її думку, подібна манга, будучи наповненою косплеєм, може заімпонувати тільки дітям віком від 7 до 15 років[78].

На сайті THEM Anime серіал був названий «практично ідеальною копією» Сейлор Мун; відзначалося, що в обох серіалах п'ять головних героїнь мають схожі кольори, сили і сюжетні лінії. Було сказано, що серіал не містить в собі чогось примітного або чогось, що б запам'ятовується, а є звичайним шоу дівчаток-чарівниць. Критиці піддалися монстри, магічні предмети і «розцяцьковані» костюми головних героїнь. Пісня, що звучить в кінці серій, була названа «дуже милою і дурною»[79].

Завдяки маркетинговим заходам серіал отримав високі рейтинги в Японії[80]. Коли 4Kids анонсувала ліцензію на підданому монтажу аніме, прихильники серії відкрито висловили занепокоєння і провели кілька акцій з надією переконати компанію випустити повну версію серіалу[81][82]. Після наступних анонсів глядачі були вже не так розчаровані, проте все ще сподівалися на вихід нескороченої версії серіалу[80]. Mew Mew Power був одним з найбільш успішних серіалів від 4Kids, ставши до осені 2005 року найпопулярнішим шоу компанії[83][84]. Аніме в дубляжі від 4Kids було згодом ліцензовано для показу у Франції, Латинській Америці, Австралії, Новій Зеландії, Португалії, Греції, Південній Африці та Ізраїлі[85].