Toyota TS040 Hybrid

Toyota TS040 Hybridспортпрототип компанії Toyota, створений відповідно до регламенту Прототипів Ле Ману[1]. У Чемпіонаті світу на витривалість 2014 замінив модель Toyota TS030 Hybrid.

Toyota TS040 Hybrid
Toyota TS040 Hybrid
Виробник ЯпоніяToyota
Роки виробництва 2014-
Попередник(и) Toyota TS030 Hybrid
Клас спорткар Grand tourer
Стиль кузова купе
Компонування середньомоторне •
Двигун(и) Toyota • V8 • 3700 см³ • 480 к.с. (354 кВт)
з КЕРС • 986 к.с. (736 кВт)
Коробка передач 7-ступінчаста ручна Ricardo
Колісна база мм
Довжина 4650 мм
Ширина 1900 мм
Висота 1050 мм
Вага 870 кг
Подібні Porsche 919 Hybrid
Audi R18 TDI

Історія

Через зміну регламенту перегонів FIA World Endurance Championship компанія Toyota розпочала проектувати нову модель TS040 Hybrid. Її презентували 27 березня 2014, а дебютна гонка відбулась 20 квітня на перегонах 6-годин (1000 км) у Сільверстоун[2], де команда Toyota Racing посіла два перші місця. На відміну від попередньої моделі, окрім супер-конденсатора Nisshinbo для зберігання електричної енергії електромоторів встановили на двох осях — Denso на задній і Aisin AW на передній. Вони забезпечують зростання потужності на 480 к.с. Сумарна потужність гібридної системи становить 986 к.с.

Для виконання умов регламенту на зменшення витрати палива на 25% в порівнянні з сезоном 2013 було збільшено продуктивність мотора, покращено аеродинаміку кузова. Витрату палива контролювали спеціальні датчики. Як і у попередньої моделі шасі розробили у Кельні у підрозділі Toyota Motorsport GmbH (TMG)[3]. Силовий блок розробили біля Сусоно у центрі розвитку Toyota — Higashi-Fuji Technical Center. Кузов типу монокок виготовили з композитних матеріалів. На колесах встановили дискові гальма з карбід кремнієвої кераміки.

Результанти 2014

На перегони світового чемпіонату команда Toyota Motorsport GmbH[3] виставила дві машини Toyota TS040 Hybrid. (№ 7,8), які у 8 перегонах здобули 5 перемог, чотири поул-позишн, чотири найшвидші кола. Команда набрала 289 очок і здобула перше командне місце.

Машина 8 під керуванням британця Ентоні Девідсона, швейцарця Себастьєн Буемі, француза Ніколя Лап'єра здобула 4 перемоги, місця одне друге, два треті, одне десяте, набрала 166 очок і посіла 1 місце у чемпіонаті[4].

Машина 7 під керуванням австрійця Александр Вюрца, француза Стефана Сарразана[5] і японця Накадзіма Кадзукіі здобула одну перемогу, місця три треті, по одному 3, 4, 6, одного разу зійшла з треку, набрала 116 очок, посівши 5 місце чемпіонату.

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.