Каролінські острови
Каролі́нські острови́ (англ. Caroline Islands, ісп. Carolinas Islas; названі за іменем іспанського короля Карла II) — архіпелаг в західній частині Тихого океану, в Мікронезії. Після здобуття незалежності від США на островах архіпелагу утворилися дві держави: Федеративні Штати Мікронезії та Палау.
| Каролінські острови | ||||
 | ||||
| 6°03′00″ пн. ш. 147°05′00″ сх. д. | ||||
| Акваторія | Тихий океан | |||
| Кількість островів | 936 | |||
| Загальна площа | 1320 км² | |||
 Каролінські острови у Вікісховищі | ||||
Архіпелаг складається з 936 окремих або зібраних в групи вулканічних островів і атолів, розташованих між 1-10° з. ш. і 131—163° c. д. Площа суходолу близько 1320 км². Великі групи і острови: Палау (острови Бабелтуап, 391 км²), Яп (100 км²) — західна група; острови Сенявіна (Понпеї, 334 км²), Чуук (Трук) (100 км²), Косрае (Кусайє) (110 км²) — східна група.
Всі великі острови вулканічного походження (висота до 791 м), оточені кораловими рифами. Острови західньої групи відносяться до системи острівних дуг — на них відбувається повільний стійкий підйом; острови східної групи сформовані на океанському дні. Існують родовища фосфатів органічного походження.
Клімат екваторіальний та субекваторіальний. Кількість опадів від 2250 мм до 3000-4500 і 6000 мм на рік (у горах острова Косрае).
Каролінські острови є областю виникнення тайфунів (в середньому 25 на рік). Тайфуни трапляються у всі часи року (частіше — в період з липня по листопад, найчастіше у вересні).
На вулканічних островах є вічнозелені тропічні ліси з панданусів. На схилах гір — вологі вічнозелені ліси з деревовидними папоротями; бамбук утворює їхню верхню межу; на посушливих схилах — савани; на коралових островах переважають кокосова пальма і панданус.
Основне населення Каролінських островів — невеличкі етнічні групи мікронезійців, які розмовляють різними мовами малайсько-полінезійської сім'ї. Загальна чисельність — 67 тисяч осіб (1969 р., оцінка). Найбільші з них (оцінка за станом на 1969 р.) — трукці (26 тис. чол., на островах Трук, Номой та ін.), понпейці (15 тис. чол., на островах Понпеї, Пінгелап та ін.), палаусці (12 тис. чол., на острові Палау). Більшість острів'ян християни (католики і протестанти). Офіційна мова англійська. Населення займається землеробством (кокосова пальма, цукровий очерет, таро батат), рибальством, скотарством.
Каролінські острови відкриті у 1528 р. іспанським мореплавцем Сааведра. Окремі острови архіпелагу відкриті і досліджені російським мореплавцем Ф. П. Літке у 1828 р.
Цікавинки
У 1876 р. Миклухо-Маклай побував на островах Адміралтейства й на одному з Каролінських островів. Тут він звернув увагу на місцеві гроші, які називалися «фе». Вони являли собою «монети» у вигляді грубо обтесаних кам'яних дисків з отвором у центрі й важили до декількох тонн. Цікаво, що ці кам'яні «гроші» мають обмежене ходіння на острові Яп дотепер.
(Дослідження Австралії та Океанії. Микола Миклухо-Маклай // Всеукраїнська електронна енциклопедія)[1][2]