WOH G64

Зірка є червоним гіпергігантом спектрального класу M7.5. Радіус зірки становить бл. 1540 радіусів Сонця[1] або 1,07 мільярдів км (7,14 а.о.), що відповідає об'єму у 3,65 мільярдів більшому, ніж Сонце. Якщо WOH G64 помістити в центрі Сонячної системи, то поверхня поглине орбіту Юпітера.

Поєднання температури та світності розміщує цю зірку у верхньому правому кутку діаграми Герцшпрунга—Рассела. Зоря перебуває в кінці еволюції, і тому вже не може утримувати свою атмосферу з огляду на низьку густину, високий тиск випромінення та відносно непрозорі продукти термоядерного синтезу. Оточуючі хмари пилу значно ускладнюють вивчення зірки. Існує навіть припущення, що вона має яскравого гарячого компаньйона[1], однак поки що підтвердження цьому не знайдено.

Спочатку передбачалося, що світність цієї зірки — 500 000 сонячних і маса в 40 разів перевищує масу Сонця, що, однак, несумісне з її низькою температурою в 3200 K. Подальші дослідження, проведені за допомогою телескопа VLT у Чилі, показали, що пил і газ навколо зірки утворюють тор, а не сферичну оболонку, що знижує світність WOH G64 до 280 000, а масу до 25 сонячних. Розмір газопилового тора може досягати одного світлового року у діаметрі та містити 3-9 сонячних мас викинутої речовини.[2]

Змінність світності була підтверджена рядом дослідників у деяких частинах спектру, одна до цього часу остаточно не визначено до якого типу змінних зірок вона відноситься, бо не було знайдено значущої варіативності спектру.[1] Вважається, що вона може бути багатою на вуглець міридою або повільною нерегулярною змінною, що означає, що вона швидше є зорею асимптотичної гілки гігантів, а не надгігантом.[4]

Астрофізики вважають, що WOH G64 вже втратила від однієї десятої до третини своєї маси за рахунок зоряного вітру. Зірка завершить своє існування і стане надновою через декілька тисяч або десятків тисяч років.