ZMapp

MB-003 — це суміш гуманізованих (від миші) химерних моноклональних антитіл: c13C6, h13F6 і c6D8.[6] Згідно досліджень, опублікованих у вересні 2012 року, виявлено, що макаки резус, інфіковані вірусом гарячки Ебола, виживають після введення їм MB-003 (суміші із трьох химеричних моноклональних антитіл) протягом 1 години після інфікування. У випадку введення цієї суміші протягом 24—48 годин після інфікування виживають 4 із 6 тварин, окрім того, зменшується вірусемія, гарячка, послаблюються клінічні симптоми захворювання.[13] MB-003 розроблений науковцями Дослідницького центру інфекційних хвороб Армії США Джин Олінджер і Джеймсом Петтіттом у співпраці з компанією «Mapp Biopharmaceutical» за участю фондів урядових агентств США, зокрема Національного інституту інфекційних та алергічних захворювань, Центру сучасних біомедичних досліджень і розвитку, та Агентства зі скорочення військової загрози.[1]>[2][14]

ZMAb — це суміш трьох мишачих моноклональних антитіл: m1H3, m2G4 та m4G7.[6] Згідно результатів досліджень, опублікованих у листопаді 2013 року, макаки, інфіковані вірусом гарячки Ебола, виживали після ін'єкції суміші 3 моноклональних антитіл (ZMAb) до поверхневого глікопротеїну вірусу Ебола, якщо ін'єкція проводилась не більш ніж за 24 години після інфікування. Автори дослідження зробили висновок, що застосування даної суміші моноклональних антитіл призводить до посилення імунної відповіді, яка захищає від інфікування вірусом, яка збільшується протягом 10 тижнів та утримується протягом 13 тижнів.[15] ZMab розроблений у Національній Мікробіологічній Лабораторії Канади, та ліцензований компанією з біологічного захисту «Defyrus», розміщеній у Торонто, із залученням коштів Агентства з охорони здоров'я Канади.[2]

Згідно документів, опублікованих у 2014 році, «Mapp Biopharmaceutical» та її партнери, зокрема Агентство з охорони здоров'я Канади, «Kentucky BioProcessing» та Національний інститут інфекційних та алергічних захворювань у пошуку найбільш ефективної комбінації антитіл проти вірусу Ебола проводили дослідження суміші химерних моноклональних антитіл, до якої входили антитіла c13C6 із суміші MB-003, та два антитіла із суміші ZMAb — c2G4 and c4G7. Дана суміш спочатку тестувалась на морських свинках, а пізніше на приматах. Саме цей препарат і отримав назву ZMapp.[6]

Згідно даних клінічного дослідження препарату, опублікованому в 2014 році, у ньому брали участь 21 макака резус. Усі тварини під час проведення досліджень були інфіковані кіквітським варіантом вірусу Ебола, поширеним у Демократичній Республіці Конго. Три примати отримали неактивні до вірусу антитіла, та склали контрольну групу. Решта 18 макак склали групу, яка отримувала лікарський препарат. Під час дослідження група, яка отримувала лікарський препарат, розділена на 3 підгрупи по 6 тварин. Усі тварини із групи, яка отримувала лікування, отримали по 3 дози ZMapp з інтервалом у 3 дні. Першій підгрупі макак із групи, що отримувала лікування, першу дозу препарату вводили на 3 добу після інфікування вірусом Ебола; другій підгрупі на 4 добу; а третій підгрупі на 5 добу після інфікування вірусом. Усі тварини з контрольної групи загинули, натомість усі 18 тварин із групи, яка отримувала лікування, вижили.[6] У подальших дослідженнях компанії «Mapp Biopharmaceutical» виявилось, що ZMapp зупиняє реплікацію гвінейського штаму вірусу Ебола у клітинній культурі.[16]

«Mapp Biopharmaceutical» вирішила продовжувати виробництво препарату відповідно з контрактом із підприємством «Kentucky BioProcessing», яке є частиною компанії «Reynolds American».[1] У процесі виробництва препарату генотип химеричних моноклональних антитіл включався до вірусних векторів, і рослини тютюну інфікувалися вірусними векторами із включенням генокоду антитіл, із використанням культури бактерій Agrobacterium.[17][18][19] Пізніше антитіла виділяються з рослин та очищаються. Оскільки включення до генотипу химеричних антитіл проводиться вручну, то виробництво препарату із використанням рослин тютюну триває кілька місяців.[3] Розвиток цього методу виробництва ZMapp фінансувався Агентством передових оборонних дослідницьких проектів США як частина його заходів із боротьби з бактеріологічними загрозами, розпочаті після терористичних актів 11 вересня 2001 року.[20][21]

Відсутність ліків та недоступність експериментального лікування в найбільш уражених епідемією регіонах Африки спричинила низку дискусій.[3] Факт, що найновіші ліки уперше застосовувались для лікування білих американців та європейців, а не африканців, на думку газети Los Angeles Times, «спровокували обурення, спричинене на думку африканців байдужістю та пихатістю європейців щодо корінного населення Африки, а в підсвідомості африканців пов'язане із недовірою до європейців, спричиненою зрадницькою політикою щодо корінних африканців, що відсилає їх до спогадів щодо експлуатації та жорсткого поводження з ними у колоніальну еру».[26] Салім Абул Карім, директор Південно-Африканського центру досліджень СНІДу, у контексті історії щодо експлуатації та жорстокого поводження з корінними африканцями в колоніальну еру, висловився наступним чином: «Слід повторити основну кричущу подію останніх днів: африканці використовуються як морські свинки американськими фармацевтичними компаніями» (англ. It would have been the front-page screaming headline: 'Africans used as guinea pigs for American drug company's medicine').[3]

На початку серпня 2014 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила про скликання наради провідних спеціалістів для визначення етичності широкого застосування експерментальних препаратів. У офіційному звіті цієї наради її учасники, зокрема Петер Піот (один із провідних дослідників вірусу Ебола), Джеремі Фаррар (директор «Wellcome Trust») і Девід Гейманн (Центр світової безпеки здоров'я Королівського інституту міжнародних відносин), висловились за продовження застосування експериментальних препаратів в уражених епідемією регіонах Західної Африки.[26]

6 серпня 2014 року президент США Барак Обама на своїй прес-конференції висловився за продовження застосування ZMapp та інших експериментальних ліків для лікування хворих за межами США.[27]