Європейська конвенція про захист домашніх тварин

8 травня 1979 року Парламентська асамблея Ради Європи рекомендувала Комітету міністрів доручити відповідному міжурядовому експертному комітету розробити європейську конвенцію, яка мала б вирішити одразу декілька питань:

• Контроль за торгівлею тваринами:

1. шляхом встановлення суворих гігієнічних норм та добробуту при вирощуванні та продажу тварин;
2. шляхом накладання заборони на ввезення екзотичних тварин, непридатних до європейських кліматичні умови;
3. шляхом заохочення представників торгівлі організовуватися в національні або міжнародні асоціації з метою складання діючого кодексу поведінки;

• Контроль за популяцією тварин:

1. шляхом обов'язкової реєстрації та маркування собак, а можливо, й встановивши спеціальний податок для всіх власників, що проживають у забудованих районах, звільнивши від податку пенсіонерів, сліпих та власників сторожових собак;
2. шляхом запровадження безкоштовної або субсидованої стерилізації собак та котів;
3. шляхом гарантування, що в разі необхідності евтаназії безпритульних тварин з міркувань громадського здоров'я та гігієни, операція проводитиметься кваліфікованим персоналом, використовуючи гуманні та сучасні наукові методи.

У квітні 1980 року спеціальний Комітет експертів із захисту тварин (CAHPA), уповноважений Комітетом міністрів підготувати висновки щодо рекомендацій Парламентської асамблеї, встановив, що питання, порушені в рекомендаціях, повинні вивчався лише після того, як буде завершено роботу над Конвенцією про використання живих тварин в експериментальних цілях. У червні того ж року Комітет міністрів доручив CAHPA розглянути доцільність розробки однієї або декількох міжнародних конвенцій, що регулювали б питання, викладені в рекомендації ПАРЄ. Зрештою, у січні 1981 року Комітет міністрів доручив CAHPA вивчити правові аспекти захисту тварин з метою підготовки відповідних інструментів.

Комітет експертів із захисту тварин розпочав роботу над Конвенцією у листопаді 1983 року. 6 червня 1986 року проект конвенції було подано на розгляд Комітету міністрів, а 26 травня 1987 року текст документу було затверджено після декількох правок.

13 листопада 1987 року Європейську конвенцію про захист домашніх тварин було підписано в французькому місті Страсбург дев'ятьма країнами: Бельгією, Грецією, Данією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією та Португалією. Документ набув чинності 1 травня 1992 року після ратифікації його чотирма країнами.

Європейська конвенція про захист домашніх тварин складається з семи розділів:

1. Загальні положення
2. Принципи утримання домашніх тварин
3. Додаткові заходи для безпритульних тварин
4. Інформація та освіта
5. Багатосторонні консультації
6. Поправки
7. Заключні положення

Перегляд договору, проведений 1995 року, призвів до незначних змін тексту і дозволив державам-підписантам звільнити себе від деяких зобов'язань. Згодом низка додаткових країн підписали та ратифікували договір, використавши це положення та звільнивши себе від заборони купірування хвостів. Жодна країна, яка ратифікувала договір, не робила застережень щодо інших косметичних операцій, заборонених пунктом 10 (обрізання вух, девокалізація та оніхектомія).

Попри підписання та ратифікацію[2] конвенції Україною, станом на вересень 2019 року її положення так і не було імплементовано до українського законодавства[3].

• European Convention for the Protection of Pet Animals (англ.). Council of Europe official site. Процитовано 1 вересня 2019.