Єлисаветградське земське реальне училище

Уперше питання про відкриття в Єлисаветграді земського реального училища було порушено повітовим земством ще в 60-і рр. XIX ст., коли в Російській імперії відбулася низка реформ у багатьох сферах життя. В ці роки загострилися питання про реальну освіту молоді. Як свідчить О. М. Пашутін в «Историческом очерке Елисаветграда» за 1897 рік:

«До 1870 року місто лишалось без середнього чоловічого навчального закладу. Існуюче тут дотепер повітове училище, військова гімназія і духовне училище як навчальні заклади нижчого розряду не задовільняли потреб міста…[1]» Оригінальний текст (рос.) До 1870 года город оставался без среднего мужского учебного заведения. Существующие здесь до этого времени уездное училище, военная гимназия и духовное училище как учебные заведения низшего разряда не удовлетворяли запросов города

Однак уряд не знаходив можливості відкрити будь-який середній заклад за рахунок держави. Нарешті, 1870 року в Єлисаветграді було відкрито 7-класне чоловіче училище за програмою гімназії. За свідченнями все того ж О. М. Пашутіна, реальне училище спершу відкрили в приватному кам'яному двоповерховому будинку, розташованому на Палацовій вулиці навпроти драматичного театру, який належав поручику Саморалову.

Зразок письмової роботи (твору) з російської мови учня 6 класу училища

У 1873 році з приватного будинку училище було переведено в спеціально для нього збудовану споруду, яка зазнавала частих ремонтувань. У своєму первісному вигляді будинок проіснував до кінця 1890-х років. У цей період здійснюється давній задум земства збудувати для училища новий корпус-пансіонат для немісцевих учнів і домову церкву та іконостас при ній.

Значні труднощі настали для училища під час Першої світової війни — у 1915—17 роки в приміщеннях як самого училища, так і в церкві при ньому постійно на літній період розміщувалися різні евакуйовані установи — жіноча гімназія, міське початкове училище, різні військові частини; крім того в цей же час споруду училища займали під військовий шпиталь[2]. Вже по Жовтневому перевороті (1917) в ході численних реорганізацій у 1918—20 рр. Єлисаветградське земське реальне училище фактично припиняє свою діяльність.

Наприкінці XIX — початку ХХ ст.ст. в земському реальному училищі в Єлисаветграді викладали та проводили наукову діяльність видатні вчені, серед яких — основоположник слов'янської філології професор В.Григорович, історик і археолог В. Ястребов, вчений і дослідник природи Г. Блізнін, талановиті художники — засновник вечірніх рисувальних класів П. Крестоносцев, художники-викладачі — Ф. Козачинський, А. Ольшанський, П. Сорока, П. Криштальов, М. Нікольський. Це училище закінчили відомі художники О. Осмьоркін, З. Рибак, П. Покаржевський.

Єлисаветградське земське реальне училище стало Alma mater для багатьох видатних єлисаветградців. Його випускниками є відомі письменники, художники, актори, музиканти. Серед них — видатні актори Микола Садовський, Панас Саксаганський, Гнат Юра, композитор і диригент Кароль Шимановський, видатний поет Євген Маланюк, письменник Юрій Яновський, меценат української культури Євген Чикаленко, журналіст і громадський діяч Олександр Тарковський (батько Арсенія Тарковського, дід Андрія Тарковського), один із провідних європейських фахівців з теорії нації та національних відносин першої половини 20 століття Ольгерд-Іполит Бочковський, академік Георгій Проскура, декілька поколінь учнів з династії відомих військових діячів Емануелів, династія громадських діячів і благодійників Ерделі[3].

• Классова О. А. Історія створення іконостасу домової церкви Єлисаветградського земського реального училища^{[недоступне посилання з травня 2019]} на Офіційна веб-сторінка художньо-меморіального музею О. О. Осмьоркіна в Кіровограді
• Пашутин А. Н. Исторический очерк г. Елисаветграда. Лито-Типография Бр. Шполянских. г. Елисаветград, 1897., Кіровоград, 1992., 175 стор.
• Ольга Степанова. Єлисаветградське реальне училище — «розсадник» українства і науки