Ольгерд-Іполит Бочковський

Народився в сім'ї службовця російської імператорської залізниці. Батько новонародженого, Аполон Бочковський, мав польське коріння; мати Анна (нар. Раєцька), походила з литовського роду. Сім'я належала до польської культури і католицької віри[1] — цим і пояснюється незвичне для степової України подвійне ім'я майбутнього вченого. Згодом сім'я переїхала до нового місця служби батька до Катеринослава, потім в 1899 році до Єлисаветграда, де в 14-річному віці Ольгерд-Іполіт поступив у 4-й клас Єлисаветградського земського реального училища, закінчив його на «відмінно» в 1903 р. Володів французькою, німецькою, чеською, польською мовами. Потім він два роки навчався на економічному відділенні Петербурзької Політехніки та в Петербурзькому Лісовому інституті. В 1905 році зв'язку з революційними подіями емігрував до Королівства Богемія (Австро-Угорська імперія) у Прагу.

В 1906—1909 рр. відвідає студії тогочасних визначних професорів філософського факультету Карлового університету Любора Нідерле, Я. Бідла та інших. В Празі він знайомиться з Томашем Гаррігом Масариком, видатним вченим і політиком, майбутнім президентом Чехословацької республіки.

Члени Конференції УСДРП в Подєбрадах 1928 р. Ольгерд-Іполит Бочковський стоїть у другім ряді ззаду, другий зліва.

Перед Першою світовою війною входить до празької групи Української соціал-демократної робітничої партії. В часи УНР був секретарем української дипломатичної місії у Празі (1918–1923). Після поразки УНР працював професором Української господарської академії (УГА) в Подєбрадах; викладав соціологію та націологію в Українському вільному університеті в Празі.

Ввів у науковий обіг поняття Етнополітика.

Очолював Комітет порятунку України — організацію, яка працювала задля порятунку українців під час Голодомору[2].

• Націологія: Етнологія і етнографія вивчають початкові фази формування народів (етногенез), то націологія досліджує націогенез, тобто — становлення і розвиток модерних націй. Доба західно-європейського етногенезу завершилася, за О.Бочковським, після Великої французької революції. З того часу й бере початок пробудження так званих «неісторичних» народів…

• Нації: Віддаючи належне об'єктивним ознакам нації (спільна територія, спільне походження, спільні мова, релігія, звичаї), вирішальним Бочковський вважав суб'єктивний чинник. Формування модерної нації неможливе без «національної свідомості» і «національної волі», які виявляються у прагненні нації до політичної та державної самостійності. «Нація — це воля бути нацією» Що ж до ролі мови, то нація нетотожна з мовою, проте й без національної мови вона утворитися не може.

• Етнополітика: Одним із розділів націології є етно-націополітика, яка вивчає політичні аспекти буття нації, зокрема — питання політичного самовизначення нації. Важливим був його висновок про те, що «примусова асиміляція — політичний анахронізм», оскільки «вона руйнує підвалини держави, бо гартує сили переслідуваного народу, спрямовані на рішуче протистояння в національному визволенні».

• Бочковський О. І., Поневолені народи царської імперії: їх національне відродження та автономічні прямування. 1916
• Бочковський О. І., Фінляндія та фінляндське питаннє. 1916
• Бочковський О. І., Націологія і націографія як спеціяльна соціологічна дисципліна для наукового досліду нації. 1923
• Бочковський О. І., Національне пробудження, відродження, самоозначення. 1931
• Бочковський О. І., Національна справа (Статї про національне питання у зв'язку із сучасною війною) — Відень, 1918
  • перевидання: Відень, 1920
• Бочковський О. І., Масарик Т. Ґ., Національна проблема та українське питання (спроба характеристика та інтерпретації)' — Подєбради, 1930
• Бочковський О. І., Боротьба народів за національне визволення (нацологічні нариси) — Подєбради, 1930
• Бочковський О. І., Нарід – собі — Подєбради, 1932
• Boczkowski H. O.: Grundlagen des Nationalproblems: Einfuhrung in die Natiologie. — Prag: Goldelman, 1936
  • сучасне нім. перевидання: München: 1991—1992
• Бочковський О. I., Бєрнсон Б., Поневолені народи та українська справа — Вінніпег, 1939
• Бочковський О. І., Основи журналізму (нариз теорії журналізму) — Реґенсбурґ-Франкфурт, 1946
• Бочковський О. І., Наука про націю та її життя — Ню-Йорк, 1958
• Бочковський О. І., Сірополко С., Українська журналістика на тлі доби — Мюнхен, 1993
• Бочковський О. І. Вступ до націології — Мюнхен, 1991—1992
  • перевидання (скор., з покажчиком літ-ри): Київ: «Генеза», 1998
• Бочковський О. І. Вибрані праці та документи. Том ІІ. — К.: Україна Модерна, ДУХ І ЛІТЕРА, 2018. — 704 с (Сер. «Україна. Європа: 1921—1939»)

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 130 років із дня народження відзначалося на державному рівні.[3][4]

• Доманицький Віктор Миколайович

• Ірина Каневська. Ольгерд Іполит Бочковський (1885–1939) – чесько-український науковець, публіцист, громадськополітичний діяч. // Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв.. — № Т. 21. — К., 2010.. — С. 391-411.
• Шудря К. Ольгерд Бочковський як націолог. В кн.: Бочковський О. Вступ до націології. — К., 1998.
• С. В. Віднянський. Бочковський Ольгерд Іпполіт // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 360. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• В. Пономарьов. Бочковський Ольгерд-Іполіт // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.72 ISBN 978-966-611-818-2.
• С. В. Віднянський. Бочковський Ольгерд Іполитович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Потульницький В. А. Бочковський Ольгерд-Іполит // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9. — С. 405.
• Володимир Панченко. Націологія за Ольгердом Бочковським // День. — 2002. — № 205 (8 листопада).
• Ірина Каневська. Трибун поневолених народів // День. — 2006. — № 201 (18 листопада).
• Іван Гвать. Прозріння Ольгерда Бочковського // День. — 2009. — № 230 (18 грудня).

• Бочковський Ольгерд Іпполіт // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.48
• Націологія // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1099. — 1000 екз.