Є Жунгуан

Від середини 1980-х до середини 1990-х років належав до когорти провідних китайських шахістів. 1990 року єдиний раз у своїй кар'єрі взяв участь у міжзональному турнірі (відбіркового циклу чемпіонату світу), посівши у Манілі 44-те місце (змагання проходили за швейцарською системою)[1], а також також виграв виграв золоту медаль на чемпіонаті країни. Тричі (у 1988, 1990, 1992 роках) виступав за національну збірну на шахових олімпіадах і двічі (1985, 1989) на командних чемпіонатах світу, на першому з них здобувши бронзову медаль в особистому заліку на 6-й шахівниці[2].

Досягнув низки успіхів на міжнародних турнірах, зокрема, посів 1-ше місце в Баколоді (1991), посів 2-ге місце в Куала-Лумпурі (1994, позаду Еугеніо Торре), поділив 3-тє місце в Пекіні (1995, то Lee Cup, позаду Бориса Альтермана і Вана Цзилі, разом з Уве Беншем, Маркусом Штанглєм і Тоном Юаньміном), поділив 1-ше місце в Зості (1996, разом з Олександром Войткевичем і Михайлом Ричаговим), поділив 1-ше місце в Антверпені (1996, разом з Люком ван Велі і Єруном Пікетом) і поділив 1-ше місце в Дірені (1997, разом з Віктором Міхалевським і Олександром Фінкелем).

1990 року став першим китайським шахістом, який отримав титул гросмейстера[3].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1991 року, досягнувши 2545 очок ділив тоді 96-104-те місце в світовому рейтинг-листі ФІДЕ, одночасно займаючи 1-ше місце серед китайських шахістів[4]. 2000 року завершив професійну кар'єру шахіста[5].

• ChessBase Megabase 2007

• Особова картка Є Жунгуана на сайті ФІДЕ
• Партії Є Жунгуана в базі Chessgames
• Виступи на шахових олімпіадах
• Виступи на командних чемпіонатах світу