Іакінф (Бічурін)

Іакінф (в миру Мики́та Я́кович Бічу́рін; *1777 — †1853) — архімандрит Православної російської церкви; дипломат, сходознавець і мандрівник, знавець китайської мови, один з основоположників російської синології. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (з 17 грудня 1828 року)[4][5].

Іакінф
Ім'я при народженні рос. Никита Яковлевич Бичурин[1][2]
Народився 29 серпня (9 вересня) 1777[1][3]
Тіпнери, Q4505544?, Казанська губернія, Російська імперія
Помер 11 (23) травня 1853[1][3] (75 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна  Російська імперія
Діяльність мандрівник-дослідник, історик, місіонер, синолог, географ, священник
Галузь Китаєзнавство
Alma mater Казанська духовна академія
Знання мов російська
Заклад Азійський департамент
Членство Петербурзька академія наук
Конфесія православ'я
Нагороди

Біографія

Син сільського дяка. У 1799 році закінчив духовну семінарію в Казані.

У 1807—1822 роках був архімандритом російської духовної місії в Пекіні, де досконало вивчив китайську мову і зібрав багато матеріалів, які пізніше використав у численних наук, працях з мови, історії, культури, етнографії і філософії Китаю.

У 1822 році за «байдужість» до релігійних справ був позбавлений сану архімандрита, а у 1823 році засланий до Валаамського монастиря. З 1826 року — перекладач Азійського департаменту.

З 1828 року — член-кореспондент АН, з 1831 року — член Паризького азійського товариства.

Джерела

Примітки
  1. Н. Веселовский Иакинф (Бичурин) // Русский биографический словарь — СПб: 1897. — Т. 8. — С. 153–155.
  2. Иакинф // Итамарка — Каринский — 1914. — Т. 20.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Чувашская энциклопедия
  5. Культурное наследие Чувашии>
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.