Казанська губернія

Каза́нська губе́рнія — адміністративна одиниця колишньої Російської імперії, що містилася на сході європейської частини. Була утворена на основі земель Казанського царства при утворенні Російської імперії у 1708 році.

Казанська губернія

Герб
Центр Казань
Утворено 1708
Населення 2 170 665 осіб (1897) осіб ({{{Дата перепису}}})
Попередники Казанське царство
Наступники Урало-Волзький штат

Історія

Історія Татарстану

Велика Булгарія
Хозарський каганат
Волзька Булгарія
Половці
Монгольське вторгнення
у Волзьку Булгарію
Золота Орда
Казанське ханство
Велике князівство Московське
Казанська губернія
Ідель-Урал
Татарська АРСР
Татарстан

Губернія була утворена з Казанського царства 1708 року[1], що формально існувало після захоплення Московським царством у 1552 році й керувалося Москвою Казанським приказом. Першим казанським губернатором призначено Петра Матвійовича Апраксіна.

Башкирія у складі губернії

Після найтривалішого башкирського повстання 1704-1711 років у 1711 році Уфимський повіт (воєводство) передано до безпосереднього урядування Сенату. 1728 року башкири подали царю на розслідування утисків від воєвод і цілувальників та збереження спадкових прав на землі.

У 1733-1740 роках Уфимська провінція знову у складі Казанської губернії.

Виділення Нижньогородської губернії

У січні 1714 року з північну західну частину губернії виділено у новоутворену Нижньогородську губернію. До складу губернії увійшли міста з їх округами; Нижній Новгород, Алатир, Арзамас, Балахна, Васильсурськ, Гороховець, Курмиш, Юр'євець та Ядрин. 22 листопада 1717 року Нижньогородська губернія була скасована й повернута до Казанської губернії.

29 травня 1719 року знову виділена Нижньогородська губернія у складі Алатирської, Арзамаської, Нижньогородської провінцій та 7 міст.

Виділення Астраханської губернії

1717 року до новоствореної Астраханської губернії відійшли міста з округами: Астрахань, Яїцький Гур'їв, Дмитріївськ, Петровськ, Самара, Саратов, Симбірськ, Сизрань, Терський город, Царицин, Красний Яр, Чорний Яр і Кизляр. 1728 року міста Саратов, Самара, Симбірськ та Сизрань з повітами були повернуті до Казанської губернії. 1739 року Саратов повернуто до складу Астраханської губернії.[2]

Губернська реформа у 1775-1781

У 1775 році почалася губернська реформа, під час якої Казанська губернія була розділена на кілька намісництв і припинила своє існування:

Друга Казанська губернія (1796-1920)

У грудні 1796 року Казанське намісництво знову стає губернією.

Казанська губернія скасована після проголошена 27 травня 1920 року Автономної Татарської Соціалістичної Радянської Республіки.

Адміністративний поділ

Воєводський поділ

У 1708-1719 роках Казанська губернія поділялася на:

  • Астраханське воєводство
  • Казанське воєводство,
  • Пензенське воєводство,
  • Свіязьке воєводство,
  • Симбірське воєводство,
  • Уфимське воєводство,
  • та інші воєводства.

Провінційний поділ

Після поділу на провінції 1719 року у складі губернії:

29 квітня 1727 року - за іменним указом В'ятська і Солікамська (перейменована на Пермську) провінції передані з Сибірської губернії.

1728 року Уфимську провінцію без Мензелінська безпосередньо підпорядковано Сенату[3].

У 1733-1740 роках Уфимська провінція знову у складі Казанської губернії.

15 березня 1744 року Ісетську й Уфимську провінції передали до складу новоутвореної Оренбурзької губернії.

Повітовий поділ

При відновленні Казанської губернії 1796 року до її складу входили:

  • Казанський повіт,
  • Козьмодемьянський повіт,
  • Лаїшевський повіт,
  • Мамадішський повіт,
  • Свіязький повіт,
  • Царевококшайський,
  • Цивільський,
  • Чебоксарський,
  • Чистопольський,
  • Ядринський.

У 1802 році були відновлені Спаський і Тетюшський повіти.

В 1802 році губернія поділялась на 12 повітів:

  • Казанський повіт
  • Козьмодем'янський повіт
  • Лаїшевський повіт
  • Мамадиський повіт
  • Свіязький повіт
  • Спаський повіт
  • Тетюський повіт
  • Царевококшайський повіт
  • Цивільський повіт
  • Чебоксарський повіт
  • Чистопольський повіт
  • Ядринський повіт

Губернатори
  • ближній боярин Петро Апраксін — у 1708—1713 роках
  • ближній боярин Петро Салтиков — 1713—1719
  • ближній боярин Олексій Салтиков — 1719—1725
  • генерал-майор Іван Менгден — 1725
  • генерал-майор Артемій Волинський — 1725—1727
  • генерал-майор Василь Зотов — 1727—1728
  • генерал-майор Артемій Волинський — 1728—1731
  • князь Михайло — 1731—1732
  • граф Платон Мусін-Пушкін — 1732—1735
  • граф, генерал-аншеф Олександр Румянцев — жовтень 1735 — листопад 1736 (головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 27 листопада по 30 грудня 1736 року та з 6 березня 1738 по 2 березня 1740 року), виконувач обов'язків Київського губернатора (1737—1738 рр.), Астраханський губернатор (з 28 липня по 16 жовтня 1735 р.)
  • князь Сергій Голіцин — 1736—1739
  • відсутній губернатор — 1739—1741
  • генерал-поручик Артемій Загрязький — 1741—1748
  • Степан Греков — 1748—1755
  • граф Федір Головін — 1755—1760
  • князь Василь Тєнішев — 1760—1764
  • Андрій Квашнін-Самарин — 1764—1770
  • генерал-поручик Яков Бранд — 1770—1774
  • князь, генерал-поручик Платон Мещерський — 1774—1781
  • Дмитро Казинський — 1797—1799
  • Олександр Муханов — 1799—1801
  • Олександр Аплєчеєв — 1801—1802
  • Микола Кацарєв — 1802—1804
  • Борис Мансуров — 1805—1814
  • Федір Гур'єв — 1814—1815
  • Ілля Толстой — 1815—1820
  • Петро Нілов — 1820—1823
  • Олександр Жмакін — 1823—1826
  • барон Отто Розен — 1826—1828
  • Олександр Тургєнєв — 1828
  • Іван Жеванов — 1829—1830
  • барон Альберт Пірх — 1830—1831
  • генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант Степан Стрекалов — 1831—1841
  • генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант Сергій Шипов — 1841—1846
  • генерал-лейтенант Іраклій Баратинський — 1846—1857
  • генерал-майор Петро Козлянінов — 1858—1863
  • Світа Його Величності, генерал-майор Михайло Наришкін — 1863—1866
  • Микола Скарятин — 1866—1880
  • генерал-майор Олександр Гейнс — 1880—1882
  • генерал-майор Леонід Черкасов — 1882—1884
  • Микола Андреєвський — 1884—1889
  • Петро Полторацький — 1889—1904
  • Павло Хомутов — 1904—1905
  • полковник Анатолій Рейнбот — 1905—1906
  • Михайло Стрижевський — 1906—1913
  • Петро Боярський — 1913—1917

Казанські губернські комісари Тимчасового уряду Росії:

  • полковник В. В. Молоствов — 1917
  • О. М. Плотников — 1917
  • Валеріан Андрійович Чернишев — 1917

Примітки
  1. КАЗАНСКАЯ ГУБЕРНИЯ • Большая российская энциклопедия - электронная версия. bigenc.ru. Процитовано 24 лютого 2020.
  2. Полное собрание законов Российской империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. / Под ред. М. М. Сперанского. (в 45 томах) — СПб.: Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. — Т. V. 1713−1719 гг.
  3. Муратова В. Н. Казанская губерния // Башкирская энциклопедия / гл. ред. М. А. Ильгамов. — Уфа : ГАУН «Башкирская энциклопедия», 2015—2019. — ISBN 978-5-88185-306-8
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.