Івайло Йорданов

Івайло Йорданов (болг. Ивайло Йорданов, нар. 22 квітня 1968, Самоков) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Футболіст року в Болгарії (1998).

Івайло Йорданов
Особисті дані
Народження 22 квітня 1968(1968-04-22) (53 роки)
  Самоков, Болгарія
Зріст 180 см
Вага 85 кг
Громадянство  Болгарія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1979-1982 «Рілскі Спортіст»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1982–1989 «Рілскі Спортіст»199 (23)
1989–1991 «Локомотив» (Г. О.) 51 (23)
1991–2001 «Спортінг» 183 (55)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1991–2000 Болгарія 51 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Виступав, зокрема, за лісабонський клуб «Спортінг», за який виступав у більш ніж 250 офіційних матчах за десятиліття та виграв обидва головних національних титули. Провів 50 матчів за збірну Болгарії. Учасник двох чемпіонатів світу і чемпіонату Європи 1996 року.

Клубна кар'єра

Народився 22 квітня 1968 року в місті Самоков. Вихованець футбольної школи клубу «Рілскі Спортіст», де і розпочав професійну кар'єру і в якому провів сім сезонів, взявши участь у 199 матчах чемпіонату.

У 1989 році, у віці 21 року, Івайло перейшов в «Локомотив» (Горішня Оряховиця), за який виступав 2 сезони, ставши в 1991 році найкращим бомбардиром чемпіонату Болгарії.

Незважаючи на те, що «Локомотив» був одним із аутсайдерів болгарського чемпіонату, Йорданов зумів привернути до себе увагу лісабонського «Спортиіга», в який перейшов в 1991 році. Івайло грав за «Спортінг» десять сезонів, провівши 183 матчі і забивши 53 м'ячі. За час, проведений в Лісабоні, Йорданов встиг стати чемпіоном Португалії і володарем двох кубків країни. У 1997 році він був визнаний найкращим футболістом Болгарії. Постійні проблеми з травмами та діагностика розсіяного склерозу в 1997 році[1] призвели до виходу на пенсію 2001 року[2].

Виступи за збірну

28 травня 1991 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Болгарії в матчі зі збірною Бразилії.

Йорданов не зумів стати гравцем основи нападу болгар, не витримуючи конкуренції з Христо Стоїчковим, Любославом Пєнєвим і Емілем Костадіновим. Тим не менш Івайло був учасником двох чемпіонатів світу — 1994 року у США та 1998 року у Франції, зігравши на них загалом 7 матчів, а також на чемпіонаті Європи 1996 року в Англії, де зіграв 2 матчі.

Останній матч за збірну Йорданов зіграв 16 серпня з командою Бельгії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 51 матч, забивши 4 голи.

Тренерська кар'єра

Після завершення кар'єри гравця Йорданов залишився в «Спортінгу» і працював в структурі клубу[3]. На цій посаді він перебував 3 роки і спостерігав за молодим талантом Кріштіану Роналду. У 2004 році Йорданов був призначений помічником Христо Стоїчкова у збірній Болгарії. Свій пост Івайло залишив у 2007 році, після відходу Стоїчкова.

У 2010 році увійшов до скаутського відділу клубу «Літекс»[4] .

4 березня 2017 року він був призначений спортивним директором «Локомотива» (Горішня Оряховиця)[5].

Титули і досягнення

Командні
«Спортінг»: 1999–00
«Спортінг»: 1994–95
«Спортінг»: 1995, 2000

Особисті

Примітки
  1. Stoyan Georgiev (18 червня 2004). Yordanov: There is hope for Bulgaria. Novinite. Процитовано 26 березня 2017.
  2. Unlucky seven; UEFA.com, 11 July 2003
  3. Iordanov sees hope for Bulgaria; UEFA.com, 17 June 2004
  4. Ивайло Йорданов почна с Литекс [Ivaylo Yordanov started at Litex] (Bulgarian). Gong.bg. 7 червня 2010. Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 7 червня 2010. Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  5. Ивайло Йорданов стана спортен директор на Локомотив (Горна Оряховица) [Ivaylo Yordanov became sports director of Lokomotiv (Gorna Oryahovitsa)] (Bulgarian). Top Sport. 3 березня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.