Іванове Селище
Іванове Се́лище — село Глобинської міської громади, у Кременчуцькому районі Полтавської області України. Населення становить 552 особи[1].
село Іванове Селище | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район/міськрада | Кременчуцький район |
Громада | Глобинська міська громада |
Основні дані | |
Населення | 552 |
Площа | 3,227 км² |
Густота населення | 221,57 осіб/км² |
Поштовий індекс | 39012 |
Телефонний код | +380 5365 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°31′07″ пн. ш. 33°33′10″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
85 м |
Водойми | Хорол |
Відстань до обласного центру |
94 км |
Відстань до районного центру |
71 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 39000, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285 |
Карта | |
Іванове Селище | |
Іванове Селище Іванове Селище | |
Мапа | |
|
Географія
Розташоване воно в поймі річки Хорол за 71 км від райцентру та за 38 км від залізничної станції Глобине. Вище за течією за 1,5 км розташовано село Демченки, нижче за течією за 1,5 км розташовано село Турбаї, на протилежному березі — села Зубані і Романівка. Довкола села проходить декілька іригаційних каналів. Через село проходить автомобільна дорога Т 1717. Площа села становить 322,7 га.[1]
Історія
За заслуги під час Полтавської битви з шведами Петро І дарував офіцеру царської армії Івану Шадурі сто десятин землі з угіддями на них та звання дворянина. В 1711 році Шадура приїхав у селище понад Хоролом, відгородив подаровані йому землі від селянських, побудував будинок і інші господарські приміщення. Садибу обгородив високим тином. Селище наказав іменувати «Іваново».[1]
В 1783 році Катерина ІІ на прохання спадкоємців Шадури, закріпила за ними селян селища Іваново.[1]
Наприкінці XVIII ст. остання спадкоємиця з роду Шадури Єфросинія, успадкувавши Іваново, наказала хутір називати Єфросинівкою. Незабаром будинок, землі і селян продала. Маєток Шадури купив Щочка, предок якого був соцьким писарем Лубенського полку, для одного з своїх синів і наказав називати його — хутір Щочине. Ця назва збереглася до осені 1917 року.[1]
Під час більшовицького перевороту селяни відібрали у поміщика Щочки зерно, худобу, перейменували хутір на «Іванівка».
Після встановлення в Іванівці радянської окупації, восени 1920 року, хутір Іванівка злився з сусіднім хутором Селище в одне село, яке стало називатись Іванове Селище.[1]
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 247 жителів села загинули від голоду.[2]
Економіка
В Івановому Селищі діють сільськогосподарські підприємтсва ПАФ «Світ», СФГ «Скіф», ФГ «Хорол», ТОВ «Івановоселищенський 2». Розташована центральна садиба відділення ТОВ «Оріон молоко», яке має на території села молочно — товарну ферму, автопарк, тракторну бригаду, їдальню, зернотік.[1]
Освіта
Працює Івановоселищенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[1]
Інфраструктура
В селі Іванове Селище розташовані[1]
- приміщення сільської ради
- контора Івановоселищенського споживчого товариства
- магазини продовольчих товарів та товарів повсякденного вжитку
Село не газифіковане, але ведуться роботи по газифікації села.[1]
Особистості
- Карлаш Володимир Григорович — український композитор, музикант-інструменталіст, викладач.
- Коваленко Василь Наумович — Герой Радянського Союзу
Спорт
У районному чемпіонаті з футболу село представляє ФК «Хорол».
Примітки
- Іваново-Селищенська сільська рада: історична довідка
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7