Іванівка (Вовчанський район)
Іва́нівка — село в Україні, у Вовчанському районі Харківської області. Населення становить 522 осіб. Орган місцевого самоврядування — Іванівська сільська рада.
село Іванівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район/міськрада | Вовчанський район |
Рада | Іванівська сільська рада |
Облікова картка | Іванівка |
Основні дані | |
Засноване | 1650 |
Населення | 522 |
Площа | 0,831 км² |
Густота населення | 628,16 осіб/км² |
Поштовий індекс | 62521 |
Телефонний код | +380 5741 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°14′48″ пн. ш. 37°15′57″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
135 м |
Водойми | р. Плотва, Яр Ромашки, Яр Прокурорський |
Відстань до районного центру |
27 км |
Найближча залізнична станція | Білий Колодязь |
Відстань до залізничної станції |
17 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 62521, Харківська обл., Вовчанський р-н, с.Іванівка, вул.Першотравнева[джерело?],1 |
Сільський голова | Барилко Надія Володимирівна |
Карта | |
Іванівка | |
Іванівка Іванівка | |
Мапа | |
|
Географія
Село Іванівка знаходиться на лівому березі річки Плотва, вище за течією примикає до села Василівка, нижче — село Захарівка. У селі Яр Ромашки та Яр Прокурорський впадають у річку Плотву.
Історія
Село засноване в 1650 році. На початку ХІХ століття належало родині Бекарюкових[1].
За даними на 1864 рік у власницькому селі Волохівської волості Вовчанського повіту мешкало 339 осіб (162 чоловічої статі та 177 — жіночої), налічувалось 49 дворових господарств, існували православна церква та вівчарний завод[2].
Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 1307 осіб[3].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Іванівці, Благодатному, Василівці, Захарівці —874 людей[4].
- Братська могила радянський воїнів. Вид зблизька
- Братська могила радянський воїнів
Пам'ятки
Ентомологічний заказник місцевого значення «Василівський». Площа 5,5 га. Місце розміщення — біля села Іванівка. Заказник знаходиться на південному схилі балки в урочищі «Василівське» з цілинною степовою рослинністю. Створений для охорони корисних комах запилювачів люцерни. У складі ентомофауни численні види, які занесені до Червоної книги України: дибка степова, рофітоідес сірий, мегахіла округла, джміль глинистий, джміль вірменський, джміль волохатий.
Відомі уродженці
Мулік Олексій Тимофійович — радянський архітектор.
Примітки
- http://ru.rodovid.org/wk/Запись:764796
- рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1247)
- рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
- Мартиролог. Харківська область, ст. 578—600