Люцерна

Люце́рна[1] (Medicago) — рід однорічних і багаторічних трав або напівкущів родини бобових (Fabaceae). Рід має африкансько-євразійське поширення. Деякі види — цінні кормові культури.

Люцерна
Medicago littoralis
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Trifolieae
Рід: Люцерна (Medicago)
L., 1753
Вікісховище: Medicago

Коренева система стрижнева, проникає в ґрунт на глибину до 4—5 м і більше. На коренях живуть бульбочкові бактерії. Стебло пряме, міцне, вкрите дрібними густо посадженими листочками, висота рослини може досягти 85 сантиметрів[2].

Використання

Одна з найцінніших рослин для польового травосіяння є люцерна посівна (Medicago sativa). Крім неї до Списку дикорослих корисних рослин України входять люцерна серпувата (Medicago falcata) та люцерна хмелевидна (Medicago lupulina) як кормові та лікарські рослини[3].

Селекціонери

Український селекціонер Лихацький Владислав Леонтійович удосконалив технології вирощування насіння люцерни і працював над впровадженням їх у виробництво. Виведені під його науковим керівництвом сорти люцерни «Чернігівська», «Анді» та «Владислава» широко розповсюджені в Україні та за кордоном[4].

Назва

Народні назви

Окрім офіційної української назви люцерна зафіксовано й кілька народних — равельник[5], равлинник[6], медунка[7].

Етимологія

Наукова назва Medicago виводиться із дав.-гр. Μηδικὴ (πόα) — що означає «корм із Мідії»; із цієї області рослина й потрапила в Грецію. Українська назва походить від фр. luzerne, джерелом якого є лат. lucerna «лампа», пов'язане з lucere — «бути ясним, світити», lux — «світло»; назва рослини пояснюється або тим, що її насіння має блискучу жовту поверхню, або жовтими яскравими квітами[8].

Види

Цей африкансько-євразійський рід рослин містить приблизно 90 видів[9][10]:

  1. Medicago agropyretorum
  2. Medicago alatavica
  3. Medicago arabica
  4. Medicago arborea
  5. Medicago archiducis-nicolai
  6. Medicago astroites
  7. Medicago blancheana
  8. Medicago brachycarpa
  9. Medicago cancellata
  10. Medicago carstiensis
  11. Medicago caucasica
  12. Medicago ciliaris
  13. Medicago constricta
  14. Medicago coronata
  15. Medicago crassipes
  16. Medicago cretacea
  17. Medicago cyrenaea
  18. Medicago daghestanica
  19. Medicago difalcata
  20. Medicago disciformis
  21. Medicago doliata
  22. Medicago edgeworthii
  23. Medicago falcata
  24. Medicago fischeriana
  25. Medicago glomerata
  26. Medicago granadensis
  27. Medicago grossheimii
  28. Medicago gunibica
  29. Medicago heldreichii
  30. Medicago hemicoerulea
  31. Medicago heyniana
  32. Medicago hybrida
  33. Medicago hypogaea
  34. Medicago intertexta
  35. Medicago karatschaia
  36. Medicago komarovii
  37. Medicago laciniata
  38. Medicago lanigera
  39. Medicago laxispira
  40. Medicago littoralis
  41. Medicago lupulina
  42. Medicago marina
  43. Medicago medicaginoides
  44. Medicago meyeri
  45. Medicago minima
  46. Medicago monantha
  47. Medicago monspeliaca
  48. Medicago murex
  49. Medicago muricoleptis
  50. Medicago noeana
  51. Medicago orbicularis
  52. Medicago orthoceras
  53. Medicago ovalis
  54. Medicago papillosa
  55. Medicago persica
  56. Medicago phrygia
  57. Medicago pironae
  58. Medicago playtcarpa
  59. Medicago polyceratia
  60. Medicago polychroa
  61. Medicago polymorpha
  62. Medicago praecox
  63. Medicago prostrata
  64. Medicago radiata
  65. Medicago retrorsa
  66. Medicago rhodopea
  67. Medicago rigida
  68. Medicago rigidula
  69. Medicago rigiduloides
  70. Medicago rotata
  71. Medicago rugosa
  72. Medicago rupestris
  73. Medicago ruthenica
  74. Medicago sativa
  75. Medicago sauvagei
  76. Medicago saxatilis
  77. Medicago schischkinii
  78. Medicago scutellata
  79. Medicago secundiflora
  80. Medicago shepardii
  81. Medicago sinskiae
  82. Medicago soleirolii
  83. Medicago strasseri
  84. Medicago suffruticosa
  85. Medicago syriaca
  86. Medicago talyschensis
  87. Medicago tenoreana
  88. Medicago tornata
  89. Medicago transoxana
  90. Medicago truncatula
  91. Medicago tunetana
  92. Medicago turbinata
  93. Medicago vardanis
  94. Medicago virescens

Примітки
  1. Medicago // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Люцерна — корисний корм і цілющий еліксир. 26 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
  3. В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
  4. Фурса В. М. «Славні імена Носівщини». — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2009. — 200 с. : іл. ISBN 978-966-340-357-1. Сторінка 17.
  5. Верхратский І. Ботаніка на висші кляси шкіл середних (після учебника Д-ра О. Ростафиньского). — Львів : НТШ, 1896. — 150 с.
  6. Верхратскіи И. Списъ важнѣйшихъ выразівъ рускои ботанічнои термінольогіѣ и номенклятуры зъ оглядомъ на шкільну науку въ высшихъ клясахъ гімназіѣ. — Львівь : НТШ, 1892. — 48 с.
  7. Шмальгаузенъ И. Флора Средней и Южной Россіи, Крыма и Сѣвернаго Кавказа. — К. : Тип.И.Н.Кушнереа и К, 1895–1897. — Т. I–II.
  8. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — С. 331, 332. — ISBN 5-12-001263-9.
  9. Medicago. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 18.11.2021.
  10. Medicago. Catalogue of Life. Процитовано 18.11.2021.

Література
  • Частная селекция полевых культур / В. В. Пыльнев, Ю. Б. Коновалов, Т. И. Хупация и др. — М.: Колос, 2005. c. 526—530 ISBN 5-9532-0316-0 (рос.)
  • Сельское хозяйство. Большой энциклопедический словарь / Редкол.: В. К. Месяц (гл. ред.) и др. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 286. ISBN 5-85270-263-3 (рос.)
  • Маевский П. Ф. Флора средней полосы европейской части России. 10-е изд. — М.: Товарищество научных изданий КМК. 2006. с. 340. ISBN 5-87317-321-5 (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.