Іванівка (Межівський район)

Розташоване у східній частині області на межі з Донецькою областю за 125 кілометрів від обласного центру і за 85 кілометрів від Донецька на річці Вовчій.

Село Іванівка знаходиться на правому березі річки Вовча, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Філія, на протилежному березі — село Зелений Гай (Великоновосілківський район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

За інформацією видання «Історія міст і сіл Української РСР», Іванівка заснована у першій половині 19 століття. Одночасно офіційно датою заснування значиться 1777 рік.

Дослідник краю 19 ст. архиєпископ Феодосій Макаревський так описує заснування Іванівки:

"Мѣстность нынѣшней слободы Ивановки,—старинное запорожское поселеніе. Урочище "Большой Яръ", около нынѣшней Ивановки, въ мирное и свободное время, было наилучшимъ пріютомъ для запорожскаго казачества. Въ началѣ 1772 года на сей мѣстности поселился отставной войсковый старшина Иванъ Чигиринецъ, завелъ здѣсь свой обширный зимовникъ, устроилъ въ немъ нѣсколько землянокъ и пригласилъ сюда на постоянное жительство изъ подъ Чигирина своихъ родныхъ и знакомыхъ. Въ 1775 году, по разрушеніи послѣдней Сѣчи запорожской, на зимовникъ Ивана Чигиринца явилось нѣсколько запорожцевъ.... Въ 1776 году зимовникъ старшины Ивана осматривалъ Азовскій губернаторъ В. А. Чертковъ. Очарованный красивою и богатою мѣстностью, Чертковъ приказалъ Волководскому земскому коммисару устроить здѣсь государственную воинскую слободу, въ честь и во имя войсковаго старшины Чигиринца назвалъ ее Ивановкою, а его самого опредѣлилъ осадчимь, устроителемъ и организаторомъ слободы. При живомъ участіи сидевшихь здѣсь зимовникомъ запорожцевъ и при содѣйствіи Волководскаго земскаго коммисара, слобода Ивановка скоро устроилась и заселилась народомъ семейнымъ и осѣдлымъ. Въ 1780 году, когда изъ Калміуса люди малороссійской націи, уступая мѣсто грекамъ, переходили на жительство въ Павловку, слобода Ивановка увеличилась въ числѣ своихъ насельниковъ новыми жителями."

У період радянської влади тут розміщувалась центральна садиба колгоспу «Родина».

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 531 житель села[1].

• «Іванівське», ТОВ. Директор — Маловічко Сергій Васильович.
• ТОВ «Промінь», агрофірма.

В селі є школа, сільська амбулаторія, будинок культури, бібліотека. Працює дві агрофірми.

Між селами Іванівка та Богданівка розташований ландшафтний заказник місцевого значення Антонівський.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)

• Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971 — С. 434

• Іва́нівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.434

• Сайт Межівської РДА